Обійти санкції США: Чому ЄС зрадив Трампа з Росією та Китаєм

За барвистими репортажами із Генасамблеї ООН якось загубилась новина про те, що країни-підписати ядерної угоди з Іраном, так званого "Спільного всеосяжного плану дій" (який за три роки існування перестав бути і "спільним" і" всеосяжним", після закритої зустрічі в ООН в Нью-Йорку, офіційно оголосили про намір створити спеціальний механізм для "полегшення" платежів за іранський експорт.

Про суть цього "спеціального механізму", напевно, вже не складно здогадатись. Федеріка Могеріні, верховний представник ЄС із зовнішніх справ, заявила, що механізм призначено для полегшення платежів, пов'язаних з експортом та імпортом Ірану, включаючи нафту, для всіх компаній, що здійснюють "бізнес відповідно до законодавства ЄС". При тому механізм, за словами Могеріні, буде "відкритий і для інших країн світу".

Під іншими країнами світу, як не складно здогадатись, маються на увазі в першу чергу підписанти "всеосяжного плану" - окрім ЄС як цілісності це Велика Британія, Німеччина, Франція, Китай та Росія. Які, звичайно, теж зможуть торгувати з Іраном в обхід санкцій під європейською "парасолькою".

Американські дипломати не те, щоби дуже зраділи всій цій європейській ініціативі — але й розпочинати голосну сварку також поки не стали. Очільник Держдепу Марк Помпео на одному із заходів під час Генасамблеї заявив, що він "занепокоєний і глибоко розчарований" з приводу європейської ініціативи — та й по всьому.

Але не виключено, що новина просто поки не потрапила в поле зору чинного американського президента. Чи він не встиг поки написати відповідний спіч. Оскільки після вчорашньої промови Трампа в ООН, в якій Іран, фактично, зайняв місце "головного зла у світі" (після того, як стосунки США з Північною Кореєю дещо покращились), президент США явно не ковтне цю "маленьку зраду" ЄС мовчки і без різких тілорухів.

Цілком вірогідними сценаріями видаються загострення торговельної війни США як з ЄС, так і з Китаєм — і ослаблення американської військової присутності на територіях країн-"зрадників".

При тому можна багато дискутувати на тему, правильно чи ні вчинив Трамп, коли вирішив розірвати ядерну угоду з Іраном, і чи правильно вчинили в ЄС та європейських столицях, коли вирішили в угоді все-таки залишитись. І чи все зробили американські дипломати для того, щоб переконати європейських колег в необхідності продовжити тиск на Тегеран.

Але все це питання радше історичні. А на практиці маємо ситуацію, коли два головних центри політичної та економічної потуги Заходу переходять до відвертого протистояння — при чому один із них здійснює колаборацію з іншими підсанкційними режимами. Від яких ЄС, до речі, захищають американські війська, які Дональд Трамп і без того давно мріяв прибрати.

Для України є вкрай неприємним і сам цей розкол, який помітно зменшує дієздатність Заходу в протистоянні з Путіним, і його наслідки — зокрема, практичне випробування "антисанкційних" економічних механізмів. Які в один не дуже добрий день можуть запрацювати на користь не тільки Тегерану але й Москви.

Втім, в усій цій великій бочці зовсім не меду, є і невеличка ложка чогось солодкого. Відновивши торгівлю з Іраном, Європа, як не крути, буде потроху ослаблювати свою залежність від російських вуглеводнів. З часом, якщо будуть реалізовані проекти прямих газогонів з колосальних іранських родовищ, путінські "потоки" можуть помітно спорожніти. Втім, як і українська ГТС. Але, звичайно, ця нова ступінь свободи Парижу та Берліну від Москви явно не коштує тої вибухонебезпечної ситуації, в якій опинився Захід внаслідок "іранського розколу".