Смерть "Мінська", загроза Гандзюк і навіщо Путіну вибори в "ЛНР" та "ДНР"

Цей тиждень був насичений важливими подіями та розумними публікаціями про Україну в світових ЗМІ. Depo.ua наводить найважливіші теми.

Посилення хватки Путіна

Видання Bloomberg присвятило статтю так званим виборам в ОРДЛО, які мають пройти сьогодні, і подумало над тим, для чого все це потрібно Путіну. Росія, нагадаємо, ці вибори визнає.

Bloomberg пише, що в той самий день, коли у Парижі відзначатимуть сторіччя з дня завершення Першої світової, в "ЛНР" та "ДНР" за підтримки Росії пройдуть так звані вибори. Підтримувані Кремлем бойовики таким чином хочуть легалізувати свою владу в "ЛНР" та "ДНР". Путіну ці "вибори" потрібні для втілення сценарію Придністров'я на Донбасі.

Видання нагадує, що США назвали "вибори" в ОРДЛО фальшивкою, західний світ їх критикує.

Bloomberg пише, що війна в Україні забрала понад 10 тисяч життів, стала на заваді бажанню України приєднатися до ЄС та НАТО, але в сучасному світі Трампа та Путіна про неї все більше забувають.

Для Трампа Україна не була і не стане пріоритетом у відносинах з Путіним. Хоча санкції проти Росії продовжують діяти і посилюватися. Bloomberg вважає, що наша держава може перетворитися на втрату в ході зміни зовнішньої політики США. А Путін посилює свою хватку. Сьогодні, 11-го листопада, Путін з Трампом приїдуть в Париж, проте невідомо чи будуть говорити про щось.

Видання також нагадує про головних дійових осіб цих виборів, котрі вже є маріонетковими лідерами в "ЛНР" та "ДНР", і швидше за все ними і лишаться.

В "ДНР" - це Денис Пушилін, котрий замінив вбитого Олександра Захарченка. Він, на відміну від свого попередника, не носить камуфляж і не вихваляється військовими звитягами. Перед тим, як піти в бойовики, 37-річний Пушилін працював представником фінансової піраміди "МММ" і ошукував людей.

В "ЛНР" представником Росії є колишній СБУшник Леонід Пасічник, який раніше боровся з контрабандою, а тепер підтримує інтеграцію з Росією.

Так чи інакше, на думку видання, "республіки" залежні від Кремля, який платить зарплати і пенсії на території. А "вибори" лише допоможуть Кремлю втілити вже відпрацьований сценарій Придністров'я на Донбасі, який вже втілився в Молдові і Грузії. З єдиною відмінністю - в Молдові російські війська називають себе "миротворцями". Від введення міжнародного контингенту "миротворців" на Донбас Москва наразі відмовилася. І взагалі заперечує присутність власних військ на Донбасі.

Нові ж "політики" приходять на заміну старим сепаратистам саме для легітимізації кремлівської влади в Донецьку та Луганську.

"Мінськ" - мертвий

Не менш песимістичні настрої у журналістів EUObserver. Вибори в ОРДЛО вони називають "останнім цвяхом в труну Мінським домовленостям".

Видання нагадує, що рік тому Захід і особисто спецпредставник США в Україні Курт Волкер почали тиск на Україну, щоб вона продовжила дію Закону про особливий статус Донбасу до 31-го грудня 2019-го року. Тоді західний світ вважав, що якщо цього не зробити, то саме Україна буде винною в зриві Мінських угод, які не виконувала Росія. 4-го жовтня 2018-го парламент проголосував за рішення щодо продовження Закону про особливий статус Донбасу.

Захід вигравав ще рік для того, щоб спробувати вирішити ситуацію. В Україні це сприймається з незадоволенням, але влада пішла на поступку, бо потрібна була подальша підтримка. І Київ похвалили за те, що він вірний "Мінську".

EUObserver дуже критикує західних політиків, називаючи гру, в якій жертва агресії має доводити прихильність миру - фарсом. І закликає Уряди країн Заходу визнати, що "мінські домовленості" - мертві.

"Мінськ" не зупинив війну, лише призвів до скорочення втрат та руйнувань. Він не допоміг покарати Росію за злочини проти людства, які вона здійснила на Донбасі. І нічого не зробив для того, щоб припинити російську агресію проти України як таку. Київ не відновив суверенітет над своїми територіями, а Москва, яка формально не вийшла з домовленостей, не виконала майже жодну букву цих угод.

"Вибори" в ОРДЛО 11листопада є останнім цвяхом в труну "мінських домовленостей". Вони анулюють ці угоди.

Видання наводить досить сумнівне твердження, що визнання ЄС "кінця Мінська" зумусить його скасувати антиросійські санкції. Що в ЄС є така думка, але журналісти називають її абсурдом. Бо так Москва б вже давно і легко позбулася американських та європейських санкцій. Чомусь журналісти забули, що санкції введені в першу чергу за анексію Криму.

Втім, EUObserver тверезо закликає Захід нарешті прив'язати всі санкції до повного відновленя суверенітету України над власними територіями і припинення всіх форм агресії проти нашої держави. Санкції ж потребують розширення до повного економічного ембарго, яке включатиме торгівлю нафтою і газом. Також необхідна програма ядерного роззброєння. У Москви мають завершитися гроші на ведення війни.

Щоправда, тут європейських журналістів читати дивно. Бо в них під носом Меркель з Путіним будують Nord Stream-2. Про яке фантастичне майбунє ембарго пишуть ці люди? Заради України?

У той же час The New York Times дещо радує. І пише, що після виборів у США на Росію зваляться нові санкції. І посилення болю від них, безумовно, буде. Бо демократи взяли під контроль Палату представників у Конгресі. І вони зроблять все, щоб дотиснути Кремль. М'якої політики республіканців більше не буде.

Православний розкол як геополітика

Тема церкви як ніколи актуальна не тільки України, а і світу після того, як Вселенський патріарх Варфоломій вирішив надати Українській православній церкві Томос і незалежність від Москви.

Як пише Le Monde, православний розкол, який виник внаслідок цього - це не просто політика, а й геополітика. Тут варто нагадати, що РПЦ розірвала всі зв'язки з Константинополем через підтримку ним України.

Французькі журналісти пишуть, що коли в кінці 1991 року Радянський Союз пав, Україна грала провідну роль у тій державі. Українські єпископи також прагнули самостійності, але Москва була проти.

В 2014-му році агресія Росії запустила механізм подальшого розколу. Через агресію росіян все більше українців потягнулися до церков Київського патріархату, а не УПЦ МП. А Українська церква заявила про прагнення до власної незалежності. Але тут мова не тільки про віру. Як пише Le Monde, вся річ у політиці і навіть геополітиці. Навіть Філарет визнає це.

Він заявив групі відвідувачів Європейської ради з міжнародних відносин у присутності журналістів Le Monde, що все через Крим та війну на Донбасі.

"Наша церква грає важливу роль у цій війні", - сказав Філарет, додавши, що Путіну в ній не перемогти.

Колапс економіки Польщі через втрату українців

У Польщі продовжують рефлексувати через плани Німеччини спростити працевлаштування для іноземців. Rzeczpospolita впевнена, що Берлін найбільше цікавлять саме українців. І німці хочуть відібрати у Варшави українських заробітчан. І це виллється, щонайменше, у втрату 1,6% ВВП. Це третина від показника 2017-го року.

Ширше відкриття німецького ринку праці з наступного року може стимулювати переїзд на заробітки до німців близько 500 тисяч українців, які зараз трудяться в Польщі.

Видання наводить слова віце-президента Business Centre Club Збігнєва Журека. Той каже, що у Німеччині українець може заробити "в три-чотири рази більше. І, на жаль, виїдуть кращі спеціалісти в своїх сферах".

У Польщі вже роздумують над гіршими сценаріями, сповільненням зростання економіки через відтік українських заробітчан і що з цим робити. За словами польських журналістів, вихід бачать у створенні прозорого механізму отримання дозволу на проживання в Польщі та громадянства.

Щоб зберегти нинішній темп зростання економіки, до 2050-го року Польща має прийняти до 5 млн іммігрантів. От тільки динаміка економічної міграції падає. В першій половині 2018-го року було видано аж на 13% менше дозволів на працевлаштування іноземцям в Польщі у порівнянні з 2017-м роком.

Гандзюк, як аргумент проти України

Чергова невтішна публікація про Україну від EUObserver. 4-го листопада у Києві померла активістка та антикорупціонерка Катерина Гандзюк, облита кислотою влітку.

Видання зазначає, що смерть Гандзюк та напади на десятки активістів протягом року стають загрозою для громадянського суспільства в Україні. І Гандзюк стала символом цієї загрози. Бо нікого не покарали за це.

Смерть Гандзюк - це ще один сигнал для проросійських сил в ЄС, щоб використати його проти поглиблення стосунків Європи та Києва.

EUObserver нагадує, як повідомлення про корупцію в Україні болісно сприймалися у Франції, Німеччині та Нідерландах і навіть сповільнювали виділення фінансової допомоги для Києва.

Видання пише, що для Порошенка починаються непрості часи. В нього вибори президента. В той жечас у ЄС так само нестабільно, а проросійський уряд Італії вже виступає за скасування продовження антиросійських санкцій. І посилення насильства в Україні - це черговий аргумент для проросійських сил в ЄС, щоб зірвати поглиблення стосунків з Україною. При цьому, союзник Порошенка - генпрокурор Луценко, нічого не зробив для розслідувань замахів та вбивства активістів.