Параноя агресора: Що продемонстрував звіт британського парламенту про російське втручання

Британські спецслужби та депутати парламенту здійснили комплексну оцінку російського впливу на Сполучене Королівство. Вийшло відверто песимістично. Але більший песимізм може викликати припущення, що такий самий вплив існує й на інші країни ЄС. От тільки розслідувати його не поспішають

Параноя агресора: Що продемонстрував зві…

Сьогодні британський парламентський комітет з питань розвідки і безпеки опублікував прецікавий документ. Це звіт про вплив Росії на політичну, економічну та соціальну реальність Великої Британії. На публікацію цього документу чекали без малого рік, і Борис Джоннсон, за чутками, був далеко не в захваті від ідеї його оприлюднення.

Слід казати одразу – ніяких шпигунських пристрастей та супервикриттів у ньому немає. Що, загалом, і логічно – з "відкритої" версії звіту було виключено всі дані, класифіковані як державна таємниця. До якої, вочевидь, віднесли навіть свіжі статистичні дані стосовно роботи британських спецслужб. Але й те, що залишилося, виглядає як цілком корисний аналіз мотивів і логіки російської зовнішньої політики. Ну, і британської реакції на неї. Прочитати цей аналіз варто було б не тільки британським, але й багатьом іншим європейським політикам. І не тільки європейським, до слова.

З висоти знань, добутих до 2020 року, британські парламентарі констатують: "Росія, здається, розглядає зовнішню політику як гру з нульовою сумою: будь-які її дії, що завдають шкоди Заходу, вважаються принципово корисними для Росії. Також параноя підштовхує Росію до думки про те, що НАТО та ЄС мають набагато більш агресивну позицію, ніж то є насправді".

При тому автори звіту визнають, що розуміння подібного стану речей прийшло до британської еліти тільки в останні роки. А до того "британські уряди один за одним з розпростертими обіймами вітали російських олігархів і їхні гроші, надавали їм можливість відмивати незаконно отримані кошти і забезпечували зв'язками на найвищому рівні, включаючи доступ до британських компаній та політиків". При тому Росія неодноразово намагалася втручатися в політичні процеси в Британії, а британський уряд систематично недооцінював цю загрозу і залишав її без гідної відповіді.

Чому так трапилося? Часткову відповідь на це питання може дати статистика. У 2000-му році близько 20% ресурсів і зусиль МІ-5, британського контррозвідувального відомства, витрачалось на відслідковування і протидію діяльності ворожих держав. І цей відсоток скорочувався з кожним роком. Дійшло до того, що в 2008 та 2009 роках лише 3% ресурсів і зусиль витрачалось на вистежування російських, китайських, іранських та інших шпигунів і агентів впливу. Вочевидь, в цей період російському шпигуну, щоби бути впійманим, треба було написати письмову заяву, віднести до Темз Хауз, де квартирує контррозвідка, і зачекати місяць-другий поки в співробітників МІ-5, які курували російський напрямок, з'явиться для нього вільна хвилинка. І лише в 2014 році (всі ми, певно, здогадуємося, з яких причин) активність контррозвідувальних органів стосовно Росії почала зростати.

Це "пробудження", схоже, дало негайний ефект – вже з 2014 року, констатують парламентарі, фіксуються чисельні випадки використання російських державних ЗМІ, RT і Sputnik, а також чисельних ботів та тролів у соцмережах з метою впливу на громадську думку британців і розповсюдження серед них російських пропагандистських месиджів.

До речі, на замітку любителям "е-держави" – саме використання Великою Британією паперових бюлетенів на виборах стало причиною невдач російських хакерів у спробах вплинути на результати волевиявлення британських громадян.

"Росія ніколи не втручалася в електоральні процеси в жодній країні світу - ні в Сполучених Штатах, ні у Великобританії, ні в інших країнах. Ми не робимо це самі і не терпимо, коли інші країни намагаються втручатися в наші політичні справи", - лаконічно прокоментував публікацію звіту прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков.

Втім, є причини підозрювати, що він був не надто переконливий. Оскільки глава німецького МЗС Хайко Маас прочитавши звіт британських парламентарів, заявив, вже в цю середу він обговорить російський вплив в Європі зі своїм британським колегою Домініком Раабе.

Що не може не тішити. Оскільки можна з відомою долею певності припустити, що практично все, що сказано про російський впливу на Британію, можна більш чи менш достовірно сказати і стосовно будь-якої іншої крупної європейської держави. Просто розслідувань, схожих на британське, там іще не проведено.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"