Слідами Лукашенка: Чи відважиться Додон сфальшувати вибори у Молдові й опертись на Росію

Сьогодні чинний президент Молдови Ігор Додон закликав народ до бою. Бій повинен відбутися, якщо чинний президент Молдови раптом програє завтра другий тур виборів. Що вельми ймовірно – якщо зважити на той факт, що в першому турі лідер проєвропейської партії "Дія і солідарність" Майя Санду отримала 36% проти 33% у проросійського Додона. А природній, здавалось би, союзник Додона, не так давно іще більш проросійський ніж сам молдовський президент політик і блогер Рено Усатий, який набрав в першому турі 17% підтримки, не те щоби підтримав Санду – але закликав голосувати за кого завгодно, окрім Додона.

"У нас немає іншої батьківщини, ми не можемо ділити людей на поганих і хороших, потрібно бути жорсткими, потрібно давати відсіч, ми нашу перемогу не упустимо, і, якщо треба буде, всі ми вийдемо сюди, щоб її захистити. Я вас закликаю: 15 листопада всі як один виходимо на голосування і голосуємо проти цієї банди, не дозволимо забрати у нас батьківщину!" - заявив пан Додон зі сцени передвиборчого мітингу про своїх конкурентів. "Вони (команда Санду), поки не отримають по морді – не зрозуміють", - підсумував свій патріотичний запал Додон.

Звичайно, заклики захистити чесні вибори в разі махінацій періодично продукують різні політичні лідери. В тому числі, й цілком демократичні. Але здебільшого це трапляється тоді, коли політична опозиція побоюється, що влада, використовуючи командно-адміністративний, а то й репресивний ресурс, спробує сфальшувати результати політичного волевиявлення. Але у виконанні чинного президента країни, який має у розпорядженні найбільшу фракцію в парламенті, прем'єр-міністра, який колись був його радником, і вплив на правоохоронні органи, подібні заяви про "вкрадені вибори" виглядають трохи дивно. Ні, звичайно, є на світі і президент Трамп, в якого теж "вкрали вибори", тому можна припустити, що Додон намагається наблизити політичну культуру Молдови до США.

Але в реальності чомусь здається, що політик просто робить все можливе, аби втриматися при владі. І якщо до першого туру виборів як Додон, так і Санду обіцяли "дружити і з Росією, і з ЄС", та демонстрували просто зразкову стриманість у політичних дискусіях з опонентами, то після свого програшу Додон рушив в діаметрально протилежному напрямку. Випустивши за лічені дні в молдовський сектор інтернету потік "посконних міфів" про Санду – від лесбійських сексуальних нахилів та готовності легалізувати одностатеві родини і до планів "за підтримки НАТО оголосити війну Росії" (до речі, навіть цікаво – як забезпечити підтримку Альянсу для такої цілі?). В штабі Додона особливо спостережливі журналісти помітили російських політтехнологів. Логічно пов'язавши "чорнуху" й антирекламу в інтеренті з цими особами.

Прозицію Додона ускладнює той факт, що проти іншого проросійського молдовського політика, Рено Усатого, в Москві відкрили кримінальну справу. Злі язики в Молдові кажуть, що трапилось це не без діяльної участі Додона, який надіявся стати єдиним "обличчям проросійського руху" в своїй країні. І тепер Усатий різко розлюбив як Додона, так і Росію, взявся налагоджувати контакти з прорумунськими виборцями, і закликає зробити все, щоб і від Додона в кріслі президента країни, і від його соціалістів у парламенті не залишилося ні сліду.

Все це в сумі стимулює нехорошу підозру. Стосовно того, що чинний глава молдовської держави може таки програти вибори, й піти слідами свого білоруського колеги. Принаймні, якщо мінлива виборча Фортуна посміхнеться йому якимось не тим місцем.

При тому Молдова – не Білорусь. І щоби втримати ситуацію під своїм контролем, Додону доведеться не тільки мобілізувати своїх прихильників, але й звертатися за допомогою до Росії. Як фінансовою – так, ймовірно, і силовою.

Чи зуміє Кремль, захоплений зараз іншими геополітичними проектами та обмежений скромними бюджетними можливостями, цю допомогу надати – питання відкрите. Але шанси на те, що на кордоні України з'явиться іще одна потенційно недружня й контрольована Кремлем держава, відверто не тішать.