ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Слабка Європа: Чому в Керченській історії Україні допоможуть хіба США

Нездатність ЄС ані проявити жорсткість стосовно Росії після атаки в Керченській протоці, ані демонстративно знехтувати долею України є ознакою глибокої системної кризи, в якій опинився союз на тлі політичних криз в Берліні та Парижі паралельно із Брексітом

Depo.Світ
28 листопада 2018 19:00
ФОТО: depo.ua

Поки країни ЄС готують спільну заяву щодо захоплення українських катерів і їх екіпажів російськими кораблями в районі Керченської протоки, із їхніх зовнішньополітичних відомств продовжують поступати вельми суперечливі сигнали.

Зокрема, за інформацією Die Welt, Німеччина та Франція наразі не підтримують введення нових санкцій проти Росії. Берлін та Париж, якщо вірити джерелам німецького видання, хочуть "продовжувати свої дипломатичні зусилля" та залучити до конфлікту на Азовському морі ОБСЄ. Що виглядає як спроба банально відтягнути час.

Оскільки зусилля ОБСЄ, які і на Донбасі зводяться головним чином до моніторингу ситуації, у випадку з Азовським морем виглядають потенційно ще менш ефективними. Відеосюжети з тараном українських кораблів опублікували самі росіяни, з арешту українських моряків вони також особливого секрету не роблять, і що саме може змінити тут ОБСЄ - наразі сказати складно. Як і те, що змінять чергові зустрічі в "нормандському форматі" - які, втім, ніхто ще й не поспішає призначати.

Помітно жорсткіше, але також не надто радикально, реагує на подію і Велика Британія. Зокрема, під час екстрених дебатів у британському парламенті щодо загострення ситуації в Азовському морі більшість законодавців дії Росії рішуче засудили.

Але на запитання про можливість запровадження персональних санкцій стосовно військовослужбовців, які брали участь у цій операції з російського боку, представник британського МЗС Алістер Берт заявив, що Британія вже вжила заходи проти Росії за анексію Криму і будівництво Керченського моста.

А всі подальші рішення будуть розглядатися "у співпраці з іншими європейськими партнерами".

На тлі нерішучості в центрах прийняття рішень окремі держави-члени ЄС оприлюднюють заяви, які взагалі непросто подружити зі здоровим глуздом. Наприклад, промова спікера словацького парламенту Андрея Данко, який вважає, що одного разу "обманувши світ з журналістом (Бабченком - ред.)" українська влада може знову щось приховувати про події 25 листопада у Азово-Керченській акваторії.

Врешті, словак Данко - ультраправий євроскептик і давній партнер окремих людей в російській Держдумі, з нього і спитати нічого. Приміром, сусіди Словаччини - чеський Сенат та МЗС вже засудили Росію за неспровоковану агресію.

Але чому центри прийняття рішень у ЄС взяли таку довгу паузу? І, судячи з усього, наразі не можуть прийняти навіть єдину заяву, яка б видалась прийнятною більшій частині членів ЄС (з яких 6-7 країн, за чутками, все-таки добиваються санкцій проти Росії)?

Причин такої поведінки може бути декілька. Але першою - і ключовою із них - є глибока криза влади в Німеччині та Франції. На тлі якої лідери цих держав банально побоюються, що прийнявши рішення про нові санкції, не зможуть втримати ситуацію під контролем і змусити адвокатів Росії у союзі ці санкції виконувати. З іншого боку, і сказати що проблеми України - це виключно проблеми України, отримавши голосний скандал з Польщею та Балтією, який неминуче завершиться дрейфом цих членів ЄС в бік Вашингтону, у великих європейських столицях також не можуть собі дозволити. На цю ситуацію накладається факт радикально малої підтримки чинної влади в обох ключових державах ЄС. Після того, як фрау канцлерін оголосила, що фактично "досиджує до пенсії", а рейтинг Макрона впав під ударом цін на пальне і багатотисячних протестів, обидва уряди більше зосереджені на гасінні внутрішніх "пожеж", ніж на міжнародній політиці.

Іншою причиною стриманого мовчання Берліну може бути той факт, що у Вашингтоні прозоро натякають на той факт, що найбільш логічним кроком у відповідь на російську агресію могло би бути припинення будівництва злощасного "Північного потоку - 2". Або заборона на захід російських кораблів, які вийшли з азовських портів, в порти Європи і США. Яка, як не крути, створить більше проблем для європейського бізнесу, аніж для США.

Тому "напружена праця" над спільною позицією ЄС стосовно керченського інциденту, здається, триватиме ще немало часу - і навряд чи вразить нас масштабними результатами. За таких умов найбільш правдоподібним джерелом неприємностей для Путіна видається все-таки законодавча влада США, аніж об'єднана Європа.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ