Шпагат Трампа: Як президенту США вдалось зрадити курдів і посваритись із турками

Для того, щоб посваритись з обома сторонами кривавого військового конфлікту, потрібен своєрідний дипломатичний антиталант. Президент США зумів продемонструвати його повною мірою

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Шпагат Трампа: Як президенту США вдалось…

Про зраду курдських ополченців адміністрацією чинного президента США сказано вже було чимало – у тому числі, і на сторінках Depo.ua. Поспішне виведення військ США із Північної Сирії, відверто химерні заяви Дональда Трампа про курдів, які не допомагали американцям висаджуватися в Нормандії (насправді, звичайно, допомагали – просто в складі британських і радянських військ; Курдистану тоді, як, втім, і тепер, не існувало в природі), та весь комплекс дипломатичних та військових заходів чинної американської адміністрації наштовхували спостерігачів на одну думку. Вашингтон вирішив пожертвувати сирійськими курдами.

Саме так зрозуміли ситуацію і в Ербілі, негайно звернувшись до іншого центру сили, здатного здійснювати хоча б якийсь переділ сил в регіоні. Себто, до Росії.

Формально, звичайно, протидіяти наступу турецької військової машини і захищати права та інтереси курдів взявся Башар Асад. Проти якого, до речі, курди вже майже десять років потроху воювали, не допускаючи його сили на свою територію.

Але для того, щоб ні в кого у цілому світі не виникло жодних сумнівів у тому, хто стоїть за цими домовленостями, переговори між представниками курдів та Дамаска проходили на російській авіабазі Хмеймім.

Таким чином, Росія отримала в регіоні потужного союзника. Збройні сили курдів контролюють як великі території на півночі Сирії, так і помітну частину Іраку. Загалом в регіоні мешкають до 40 мільйонів курдів.

Натомість Вашингтон цього союзника втратив – якщо й не назавжди, то на довго. Багато років підтримки та озброєння курдських сил самооборони, перетворення їх на помітну військову силу, здатну протистояти ісламістам, вкладені у цю справу мільярди доларів, все це було Дональдом Трампом фактично викинуто на вітер.

Але така відверта зрада курдів могла би бути бодай вигідною. В обмін на відмову від захисту курдів США, за великим рахунком, могли вимагати від Ердогана дуже і дуже багато. Відмовитись від російських систем ППО, припинити спільні з Росією газові проєкти, які можуть перебити американський бізнес зі зрідженим газом, скоротити торгівлю з Росією – фактично, все, що завгодно. Вашингтон міг розплатитись курдами за повноцінне повернення Туреччини до НАТО, і тоді йшлось б про корисливу зраду інтересів найбільшого бездержавного народу на планеті заради певних переваг для Вашингтона на глобальній геополітичній шахівниці.

Втім, цього не трапилося. Оскільки замість озвучити свою ціну за зраду курдів і отримати максимально можливу компенсацію, Трамп спочатку молов дурниці про "нецікаві війни" в Сирії, а потім, коли вже курди звернулись по допомогу до Москви, оголосив про введення санкцій проти міністерства оборони і міністерства енергетики Туреччини. Саме так – у зв'язку з ситуацією в Сирії і наступом на курдів.

Ці санкції не зупинять турецьких танків на сирійській землі. Бо згорнути почату військову операцію – такої втрати престижу Ердоган собі дозволити не може. Економічну ціну агресії слід було озвучувати до її початку. Санкції не переконають кинутих напризволяще сирійських курдів в тому, що у Вашингтоні сидять їхні друзі.

Санкції не зупинять, врешті-решт, сирійсько-турецько-російських домовленостей стосовно поділу курдських територій, які неминуче будуть досягнуті найближчим часом – бо тим, хто вірить, що війська Асада і Ердогана зійдуться у відритому бою, слід терміново знижувати рівень власної наївності. "Миротворцем" тут виступить Путін, і всі можливі бонуси – принаймні, з боку курдів та Асада, збере також він. 

У такий спосіб, чинний президент США зумів здійснити майже неможливе. Він не тільки зрадив єдиних реальних союзників Вашингтона у ключовому регіоні планети. Він ще й зумів погіршити стосунки з державою, на користь якої здійснив цю зраду. З цього можна було б навіть посміятися – якби не сотні загиблих і сотні тисяч біженців від війни, яку, за умови адекватної роботи президента США і Держдепу, можна було б уникнути.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme