Помножений на нуль у Молдові: Чому Путін кинув Додона

Сьогоднішня зустріч спецпредставника президента Росії з розвитку торгово-економічних відносин з Молдовою, віце-прем'єра Росії Дмитра Козака з президентом Молдови Ігорем Додоном на далеких від міжнародної політики читачів могла справити враження важливої події. В ході цієї зустрічі прозвучала заява російської сторони про готовність повністю відновити стосунки з Молдовою. Натомість президент Додон наговорив і того більше — про готовність реалізовувати план примирення з Придністров'ям, і про потік російських інвестиції до республіки, і про те, що світ ось-ось побачить досягнення "політичного і економічного балансу у стосунках Молдови з країнами Заходу і Сходу".

На перший погляд, все це виглядає як масштабна і класична "зрада" інтересів молдавського народу на користь Росії. Особливо якщо додати до сказаного вчорашнє інтерв'ю Додона російській Lenta.ru, де він заявляв, що Молдові "слід зробити висновки з помилок України і не повторювати їх. Не наступати на ті ж граблі". Але на "зраду" все це схоже тільки на перший погляд.

Бо якщо придивитись до ситуації уважніше, то сказати, із ким саме зустрічався спецпредставник Путіна, стає дуже важко. З одного боку, Ігор Додон — ніби й президент Молдови. Всенародно обраний. З іншого боку, не далі як три дні назад Конституційний суд Молдови тимчасово відсторонив Ігоря Додона від виконання обов'язків президента країни. "Тимчасова відставка президента з посади відбулась через його відмови призначити міністрів, кандидатури яких повторно запропонував прем'єр", - сказав тоді голова суду Міхай Поалелунжь.

Більше того, тимчасові відсторонення від влади стали для молдовського президента швидше нормою існування, аніж надзвичайною ситуацією. Зокрема, Додона усували від виконання обов'язків і в жовтні 2017, і в січні 2018 року — що також були пов'язано з відмовою затвердити кандидатури міністрів. Скільки саме триває "тимчасова відставка" і який статус мав Додон на зустрічі з Козаком — однозначно сказати складно. Втім, і не надто потрібно.

Бо в політичних починаннях президента Молдови останнім часом переслідують безконечні невдачі.

Зокрема, одним із найгучніших його провалів останнього часу стала ініціатива "всемолдовського референдуму", який мав визначити способи реінтеграції Придністровя до складу республіки Молдова із якимось особливим статусом. Втім, після офіційного проголошення цієї пропозиції зібрав не тільки урожай здивованих, м'яко кажучи, поглядів у себе на батьківщині. , але й заяву "МЗС Придністров'я", у якій Додону порадили проводити референдуми на більш актуальні для громадян його країни теми. Додавши, що "вибрали курс на незалежність і приєднання до Російської Федерації, в зв'язку з чим не приймають план президента Молдови про референдум, на якому б громадяни визначали подальший статус регіону".

Ця історія явно продемонструвала, що авантюра із референдумом явно була імпровізацією самого Додона, ніяк не узгодженою не тільки з владою Молдови, але й з Росією та придністровськими сепаратистами. І пішов на неї молдовський президент виключно для того, щоб додати собі впливу та іміджу творця й реалізатора міжнародної політики Молдови. Оскільки до внутрішньої політики молдовський прем'єр-міністр, ставленик Плахотнюка Павел Філіп, не підпускає Ігоря Додона і на гарматний постріл.

Звичайно, сьогоднішня зустріч зі спецпредставником Путіна може й додасть якоїсь ваги "тричі відставленому" президенту Молдови в очах його електорату. Але якось практично використати його для впливу на політичний курс Молдови Кремль не зможе — і там це чудово розуміють.