Сенцов на Вишинського: Чому пропозиція Зеленського створила Путіну проблему

Вчорашнє рішення Офісу президента зреагувати на пропозицію Дмитра Пєскова про те, що "повернення Вишинського могло б бути прекрасним першим кроком" до "нормалізації україно-російських стосунків", вочевидь, було імпровізацією. Тому й озвучив його попервах не президент на прес-конференції, а його прес-секретар Юлія Мендель на особистій сторінці у Facebook. Втім, відчувши, що ця пропозиція є вдалою, сьогодні її повторив вже чинний президент України особисто.

Рішення про можливий обмін засудженого на 20 років Сенцова на російського пропагандиста, якому загрожує 15 років ув'язнення, з певної точки зору є логічним. Вони обидва (на відміну від моряків та бійців ЗСУ з одного боку, і російських найманців та донбаських сепаратистів - з іншого) є постатями ідеологічними. Вони займались своєю діяльність за власним вибором і на власний розсуд, хоча один робив це на волонтерських засадах, а інший пропагував "русскій мір" явно не задарма.

Звичайно, Сенцова "закрили" за абсолютно вигаданими звинуваченнями, в той час як Вишинський чесно і старанно заробив свою "п'ятнадцяту". Але як Сенцов з точки зору України і всього решту цивілізованого світу, так і Вишинський з точки зору путінської Росії жодних злочинів не вчинили.

При тому пропозиція подібного обміну є політично абсолютно вигідною для Зеленського і його політсили: виставити її як "зраду" не зможуть, напевно, навіть у штабі Порошенка (хіба що ризикнуть створити враження  неадекватності навіть серед власних прихильників) - натомість "зелений електорат" сприйме це як реалізацію передвиборних обіцянок про замирення з Росією на адекватних умовах.

Серед інших позитивних аспектів вчорашнього рішення команди Зеленського можна назвати той факт, що героїчні спроби звільнити Вишинського із СІЗО під домашній арешт, за якими, вочевидь, проглядає постать путінського кума, які дотепер зривали хіба ярошівські націоналісти, тепер або припиняться, або ж випущений під домашній арешт Вишинський буде під прицільнішим наглядом , аніж у камері. Він став надто зручною картою для команди Зеленського, щоб відпускати його "за просто так". 

А що стосується геополітичного аспекту справи, то ця пропозиція, схоже, поставила російську сторону у доволі непросту ситуацію.

Якби у Києві промовчали, у Кремлі б заявили про "небажання вести діалог". Якби Вишинського просто випустили, було б заявлено про те, що "судова справа проти нього розвалювалася", і в української сторони просто не було іншого виходу. Натомість рішення про обмін продемонструвало готовність Києва до діалогу, але відсутність довіри до рішень і заяв російської сторони. Цілком виправдану в очах усіх учасників процесу і міжнародного співтовариства.

В очах світової спільноти "режисер-терорист", вочевидь, є найбільш впізнаваною постаттю в довгому переліку жертв путінського режиму. І відмову від обміну якого не наважаться виправдовувати ні європейські ліві, ні традиційні ліберали.

Прикро, що Олегу Сенцову довелося стати "впізнаваним брендом" нового покоління російських політв'язнів, захоплених з числа громадян інших держав. Сумно, що впродовж стількох років українській дипломатії так і не вдається повернути його на батьківщину. І хочеться надіятись, що Сенцов повернеться додому - хай і в обмін на путінського пропагандиста, разом з усіма його медалями "За заслуги перед Отечеством" та "За возвращение Крыма".