Сенсація від Москаля: Чи справді Угорщина масово забирає паспорти в українців

Влада Угорщини буцімто змушена забирати назад паспорти, які "роздавала" мешканцям Закарпаття, оскільки їх отримували не етнічні угорці, а українці з липовими документами, які навіть не вміють говорити угорською мовою. Принаймні, таку інформацію розповсюдив екс-голова Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадій Москаль. Який стверджує, що дуже багато угорських паспортів отримали люди, які підтвердили своє етнічне походження за допомогою свідомо підроблених довідок із державних архівів. А тепер, буцімто, угорська поліція відловлює подібних осіб, і, переконавшись у їх нездатності користуватися угорською мовою, негайно позбавляє громадянства. 
Перевірити це твердження достатньо проблематично. Не зважаючи на сенсаційну заяву, про якісь "поліцейські рейди" ані регіональні ЗМІ, ані мешканці Закарпаття не чули. Але той факт, що угорські прикордонники можуть створити масу проблем людям, які демонструють їм угорський паспорт, але угорською не говорять ні слова — на Закарпатті загальновідомий.

Врешті, декілька місяців тому у місті Ніредьгаза був суд щодо фальшування документів для отримання громадянства Угорщини — пов'язаний саме із фіктивними архівними довідками і переклеєними фото на відомостях для здачі іспитів з угорської мови. Суд визнав винними 51 українця, 12 осіб було засуджено до умовних вироків від двох до десяти років, а іще 39 українців оштрафовані на 50 тисяч форинтів кожен.

Бажання Орбана створити "Велику Угорщину", яке дало поштовх масовій роздачі паспортів невдовзі після його приходу до влади, розбилося об сірий побут, і тепер отримати угорський паспорт стало помітно складніше, ніж 4-5 років тому. Причин для цього, здається, є чимало. І обурення офіційного Києва після публікації відеоматеріалів про роздачу паспортів в угорському консульстві, і наступний скандал із взаємної висилкою дипломатів — це тільки одна із них. Можливо, навіть не найголовніша.

Істотно більший вплив на рішення офіційного Будапешта могла мати негативна реакція з боку ЄС на той факт, що частині нових власників "паспорта для закордонних угорців" Будапешт видавав ще й закордонний угорський паспорт – себто прирівнював цих людей до громадян ЄС, з можливістю їхати в будь-яку європейську країну – більше того, претендувати на всі пільги, передбачені для громадян ЄС. В результаті щедра роздача паспортів в останні 3-4 роки помітно зменшилась – не в останню чергу ще й через зниження попиту, бо "паспорт для закордонних угорців" дає не так вже й багато пільг порівняно з українською біометрією, щоб задля нього вчити угорську чи йти на якісь протизаконні – і недешеві - махінації. Тому підозри, що "Орбан готує на Закарпатті свій ЗНР", здається, на даний момент не мають під собою істотних підстав.

А промова українського екс-чиновника викликає одразу декілька питань. Звичайно, Москаль перед своїм губернаторським титулом нещодавно отримав суттєвий префікс "екс", тому за стан справ на Закарпатті він не відповідає. Але переважна більшість липових архівних довідок про угорське походження українські громадяни — принаймні, ті що мешкають на Закарпатті, отримували від державних нотаріусів саме за місцем проживання. А Геннадій Геннадійович в той час був не останньою людиною в регіоні – і міг би, напевно, якось на цей стан справ повпливати. Але робити цього не став. В будь-якому разі, сильно тішитися "тотальною корумпованістю" України, завдяки якій угорці "спочатку роздавали, а тепер забирають паспорти" людині, яка впродовж десятків років займала істотні посади в державній виконавчій вертикалі, мабуть, якось не дуже личить.

Інший момент, який ріже око зі слів Москаля — це видима злорадість стосовно долі тих, хто отримав угорське громадянство — але ризикує його не зберегти, бо "вивчити угорську, повірте мені, майже неможливо. Це треба робити з дитинства. Це найважча мова в Європі".

Насильно втримати громадян України вдома, користуючись їхнім незнанням інших мов, чи ще якимось технічними моментами, насправді, неможливо. Поки на батьківщині не буде адекватних робочих місць з адекватною оплатою – хоч із "картою поляка", хоч і з неповноцінним паспортом "закордонного угорця", а хоч і зі звичайним біометричним паспортом українці їхатимуть на заробітки. І частина з них – причому найбільш енергійна та соціально адаптивна – шукатиме способи залишитись в Європі на постійне мешкання, і вивезти туди свої родини. І перешкодити цьому можна і потрібно шляхом розвитку економіки і збільшення прибутків українських громадян, а не за допомогою злорадства стосовно складнощів угорської мови.