Що саудівський король хоче купити у Путіна

Візит короля Саудівської Аравії Салмана бен Абдель Азіза аль-Сауда до Росії – до слова, перший в історії двох країн – вийшов по-східному масштабним і помпезним. З боку гостей була скромна делегація з тисячі осіб.

З боку господарів був почесний караул Преображенського полку, безконечні реверанси з боку Лаврова і його підлеглих, і бравий спіч Рамзана Кадрова про те, що тепер Путін і король вирішать всі-всі геополітичні проблеми регіону.

При тому очільники Саудівської Аравії та Росії і справді говорили – і, не виключено, поговорять ще, про цікаві для всього світу, речі.

Вони, безумовно поговорять стосовно пролонгації введених в рамках ОПЕК+ обмежень на видобуток нафти – аби закріпити, а за можливості – навіть злегка підняти наявну ціну на "чорне золото". У цьому зацікавлена як Москва, так і Ер-Ріяд.

Сторони, швидше за все, підпишуть крупні контракти на поставку російської зброї. Вийде у них 3 мільярди, чи трохи менше, покаже час. Пам'ятається, десь рік тому розмови йшли про 20 мільярдів – а зараз цифри помітно всохли.

Але для Москви можливість прорватися на ринок, де давно і безнадійно домінував Вашингтон, дорого коштує. З іншого боку, Ер-Ріяд, зважаючи на оригінальну м'яко кажучи політику двох останніх вашингтонських адміністрацій, теж хоче диверсифікувати постачальників. А окрім того, на відміну від американських озброєнь, в Росії Саудівська Аравія купуватиме не купу кінцевого продукту – а все, починаючи від готових виробів і ремонтних майстерень, і закінчуючи документацією для самостійного випуску. За чутками, саме на таких умовах саудити готові купити російські С-400 "Тріумф".

Окрім того, буде створено спільний інвестфонд для проектів у сфері нафтової промисловості. Реальні гроші в який підуть "під конкретні проекти". Колись. Можливо. Якщо Москва і Ер-Ріяд знайдуть взаєморозуміння по ключовим для них питанням.

Але головною темою для розмови, звичайно, є не нафта і економіка. Головною темою є Сирія.

Ер-Ріяд, схоже, змирився з тим, що Башар Асад залишиться на чолі країни – чи, принаймні, частини країни, яку здатні контролювати його війська за підтримки російської авіації.

А от з чим Саудівська Аравія не змирилась, і миритись не збирається – це з присутністю в Сирії іранських військ та бойовиків шиїтської "Хезболли". Саме їх виведення, скоріше за все, і є умовою укладення і реалізації великих збройних контрактів, наповнення грошим інвестфондів, звідки їх безкарно розкрадатимуть російські посадовці, та інших "цукерок" для втомленої браком фінансових ресурсів російської еліти.

Втім, простої згоди Путіна на протидію іранському впливові у Сирії у цьому випадку буде явно недостатньо. Хоча б із тієї простої причини, що наразі ніхто до пуття не знає, наскільки Москва здатна впливати на свого союзника у Сирії. Бо декларації про дружбу – одна річ, а кількість лояльних бійців на місцевості, яка в Тегерану може виявитись не надто меншою, ніж у Москви – це зовсім інший аргумент. Тому самих декларацій Путіна про намір продати інтереси союзників за саудівські фінансові ресурси для Ер-Ріяду, зається буде мало. І реальні фінансові вливання у російську казну відбудуться (якщо відбудуться, звичайно) тільки після того, коли іранських вояків на місцевості не залишиться. Як саме такого результату вдасться досягнути Москві – питання дуже і дуже непросте. Від ефективної відповіді на нього і залежить доля "шлюбу за розрахунком" між Ер-Ріядом та Москвою.