Що може примирити США та ЄС з блокадою Донбасу

До того моменту, поки Україна не визначиться з правовим статусом фактично окупованих територій Донбасу, будь-які економічні обмеження стосовно цих територій не знайдуть ні розуміння, ні міжнародної підтримки

Depo.Світ
17 лютого 2017 13:00
ФОТО: depo.ua

Після засідання РНБО, пов'язаного із блокуванням поставок вугілля з непідконтрольних Україні територій Донбасу, всі зрозуміли, що проблеми, здається, надовго.

Бо якщо в документі з назвою "невідкладні заходи" з'являються пасажі про "ухвалення нової Енергетичної стратегії України", "розроблення проекту реконструкції енергоблоків теплових електростанцій" і тому подібні просто-таки пожежні міри, стає зрозуміло, що ситуація загрожує продовжитись до неозначеного майбутнього. А державна машина банально пробуксовує у прийнятті рішення стосовно того, що робити з "блокувальниками", вугіллям і всіма учасниками цієї історії.

Звичайно, присутні в документі і реалістичні вимоги – провести ремонт пошкодженої інфраструктури (вочевидь, повернути на місце розібрані рейки), і навіть "удосконалити заходи забезпечення захисту об'єктів критичної інфраструктури" – що, певно, передбачає охорону рейок від Семенченка і компанії. Але на кожний кілометр залізниці засідку на "добробатівців" не влаштуєш, і ремонтувати рейки, як не крути, довше, ніж їх розбирати. А на прямі силові дії проти тих, хто сам вдався до, загалом, протизаконних дій, держава так і не наважилась. Як не наважилась і схвалити дії організаторів блокади. Складається враження, що РНБО надіється, що ситуація якось "розсмокчеться" сама по собі, на радість Насалика, Тарути й Ахметова.

При тому історія з блокадою Донбасу, цілком сподівано, вийшла на міжнародний рівень.

"Ми стурбовані поточним перешкоджанням поставкам вугілля з неконтрольованих урядом районів Донецької й Луганської областей і його потенційним впливом на енергетичну систему України, українську економіку й жителів України", - заявило американське посольство і порадило сторонам конфлікту зустрітися, щоб прийняти рішення "щодо короткострокових кроків, які дозволять законним товарам українських компаній прозоро перетинати лінію розмежування з метою запобігання ускладнення ситуації для громадян України з обох сторін".

Простіше кажучи, США натякають на потребі блокаду знімати. Зайнявшись у вільний від блокування-деблокування залізниць час диверсифікацією джерел поставок вугілля.

У Європейському Союзі також виступили за припинення блокади залізничного сполучення на Донбасі, оскільки вона "суперечить інклюзивному підходу до громадян України, які проживають на територіях, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження". Відповідальні за початок блокади, на думку ЄС, "повинні негайно її припинити".

Чому міжнародна реакція стала такою несприятливою для людей, які, якщо їм вірити, просто борються з контрабандою та всілякою іншою корупцією?

Відповідь, насправді, очевидна. Полягає вона не в тому, що на українських борців за справедливість ополчилася світова закуліса, і не в тому, що "Меркель з Трампом хочуть спростити життя Путіну", як то намагаються подати в соцмережах прихильники організаторів блокади.

Коли Україна розпочала блокаду Криму, ніхто не сказав ні слова проти. Ба більше того – компанії, що працювали в Криму, потрапили і під міжнародні санкції з боку США і ЄС. Що призвело до відмови помітної частини російських банків та операторів мобільного зв'язку "заходити" в Крим.

Натомість, коли в Україні починається блокада територій, які не були визнані ні анексованими, ні окупованими, ні недосяжними для української суверенної влади в який завгодно інший спосіб, і у Вашингтоні, і в Брюсселі, і в Берліні з Парижем цього банально не зрозуміли.

Певно, всі пам'ятають популярний свого часу демотиватор з Путіним в головній ролі, і лозунгом: "Якщо НАТО вторгнеться в Сирію, ми почнемо бомбити Воронеж". Так от, з точки зору світової спільноти Україна зараз бомбить Воронеж. Точніше, розпочинає блокаду свого Воронежа. Порушуючи інтереси як формально цілком законослухняних комерційних компаній, так і своїх громадян, які опинились в некерованій зоні.

І банальна логіка вимагає бодай одного з двох логічних виходів із цієї ситуації – або визнання того, що "Воронеж тимчасово не наш", або припинення блокади. І тиску на українські відомства, які не хочуть диверсифікувати поставки вугілля, під стінами цих відомств, а не на кордоні зони АТО. До цього моменту будь-які спроби силової зупинки експорту вугілля з непідконтрольних районів Донбасу розуміння в світі не викличуть.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ