Санкції проти "Північного потоку-2": Чим рішення американських конгресменів гукнеться Росії та ЄС

Поправка стосується оборонного бюджету країни на наступний фінансовий рік, що у США стартує з 1 жовтня. Конгресмени ухвалили її одностайно. Наразі санкції має ухвалити Сенат, а потім вони підуть на підпис президенту країни. 

"Росія намагається розвивати газопровід "Північний потік-2", аби здійснювати надмірний контроль над нашими європейськими союзниками. Я задоволений, що ухвалили поправку, яка накладає санкції на компанії, зайняті в його спорудженні. Ми повинні зупинити ворожу стратегію впливу Путіна", – написав у Twitter конгресмен-республіканець Стів Вомак. 

Фактично, поправка передбачає введення санкцій стосовно іноземців, що сприяють аренді, продажу та наданню суден, які здійснюють будівництво "Північного потоку-2" та другої гілки "Турецького потоку". 

Рішення конгресменів не стало несподіванкою. Ще з тиждень тому держсекретар США Майк Помпео говорив про намір Вашингтона скасувати поправку до закону 2017 року "Про протидію противникам США за допомогою санкцій", яка виводила будівництво "Північного потоку – 2" з-під дії американських санкцій. Згідно зі статтею 232 якого, санкції поширюються на компанії, які свідомо беруть участь в будівництві російського експортного газопроводу, і надають інвестиції або постачають товари вартістю понад $ 1 млн одноразово або $ 5 млн за останні 12 місяців.

На думку керівника американської дипломатії, для європейських компаній, що брали участь в проекті, профінансувавши близько половини вартості російського газогону, новоприйняте рішення означає: "припиняйте роботу негайно або ризикуєте отримати неприємні наслідки". "Неприємні наслідки" – це, насправді, делікатний евфемізм. Йдеться про загрозу заморожування активів в США та відключення від можливості отримання послуг в банківській і фінансовій сферах.

Все б нічого, але проблема полягає в тому, що Shell, Engie, Uniper, Wintershall і OMV, які брали участь в проекті, вже видали російській стороні кредити на 4,7 мільярди євро. На ці гроші "Газпром" закупив труби і встановив їх на морському дні. І як тепер "вийти" з цієї ситуації, не зовсім зрозуміло. Грошей "Газпром" не поверне – інвестиційні угоди не передбачали такого сценарію, і будь-який арбітражний суд підтримає позицію російського монополіста. Можна, звичайно, просто відмовитись від здійснених інвестицій і вийти з проекту, подарувавши без малого 5 мільярдів євро "Газпрому". Але назвати такий результат перемогою здорового глузду над російським монополістом теж якось не виходить.

Тож ситуація виходить вкрай цікавою. Бо, з одного боку, протидія "Північному потоку – 2" є логічним і вкрай потрібним кроком, спрямованим на обмеження російського впливу на країни Західної Європи. З іншого ж боку, стиль і логіка реалізацій американських санкцій не тільки поглиблюють розкол того, що колись називалося трансатлантичним партнерством. Нелогічні й непродумані кроки дискредитують самі санкційні механізми і вносять сум'яття в глобальну економічну реальність.

Якби Вашингтон у 2017 році пригрозив санкціями всім співінвесторам "Північного потоку-2" – питання про будівництво газогону було б зняте з порядку денного. Навіть яки б у Кремлі і знайшли всі необхідні для будівництва 10 мільярдів, відмова європейських енергетичних компаній брати участь в проекті помножила б на нуль і його політичну підтримку.

Але тоді "Північний потік -2" з-під дії санкцій вивели. При тому зробив це соратник Дональда Трампа, тодішній держсекретар Рекс Тіллерсон. Проявивши не надто велику політичну далекоглядність. В результаті якої проект російського газогону було практично завершено. Теперішні санкції можуть виявитися не тільки нелогічними, але й недієвими. Вони навряд чи захистять ЄС від російського газу і не допоможуть українській ГТС. Також вони призведуть до зайвих сварок між США та ЄС – які явно потішать відомо кого. Такою вийшла прикра історія про те, як добрі наміри призвели до не дуже добрих наслідків. Виключно через брак професіоналізму як чинного президента США, так і його зовнішньополітичної команди.