"Злив Манафорта": Чому Тимошенко не допоможуть західні документи про технологію Януковича

Опубліковані журналістами The Guardian документи та електронні листи Пола Манафорта, колишнього політтехнолога "Партії регіонів" і екс-шефа передвиборного штабу Дональда Трампа, в яких той планує заходи із покращення іміджу Віктора Януковича та дискредитації Юлії Тимошенко, справді цікаві.

Вони, власне, містять проект низки заходів для покращення репутації тодішнього президента України Віктора Януковича. Пропозиції у документах містились наступні: створити фейковий "мозковий центр" у Відні для відбілювання репутації Януковича, робота з американськими і європейськими користувачами соціальних мереж, спрямована на дискредитацію Юлії Тимошенко і знову таки, покращення іміджу Януковича, та інші дрібниці – на кшталт пропозиції переписати статті у Вікіпедії, де згадувалась Тимошенко, і більш негативному щодо її особи ключі.

Ці документи є, безумовно, цікавими для українських політиків та політтехнологів – як зразок не надто етичної, але достатньо ефективної роботи зі ЗМІ, соцмережами та західними лобістами. Не один український виборчий штаб хотів би вміти так працювати.

Також вони становлять очевидний інтерес і для американських правоохоронців, які "колять" Манафорта щодо його співпраці з Росією. Хоча, звичайно, навряд чи комісія спецпрокурора Мюллера та ФБР довідались щось нове з документів The Guardian, швидше навпаки – це журналісти у якийсь спосіб отримали матеріали, які були в правоохоронців.

Швидше за все, документами та електронними листами Манафорта "поділився" з правоохоронцями адвокат з Лондона Алекс ван дер Зван, якого спіймали на неправдивих свідченнях слідству щодо співпраці з Ріком Гейтсом і, ймовірно, Полом Манафортом, і який тепер став навдивовижу старанно зі слідством співпрацювати. Хоча це, звичайно, тільки припущення.

Чи допоможуть ці документи пролити нове світло на співпрацю Манафорта з Росією – питання неоднозначне. Російські персоналії тут взагалі спливають тільки раз – у вигляді задіяного у процесі планування стратегії дискредитації знайомого Манафорта, юриста Костянтина Кілімніка, який, за даними ФБР, має зв'язки з російською військовою розвідкою. Реалістичніше виглядає можливість отримати завдяки цій історії нові відомості про оплату послуг Манафорта Януковичем – і ухиляння першого від сплати податків.

Але чи допоможуть ці документи у сьогоднішній політичній боротьбі Юлії Володимирівні? Питання дуже неоднозначне. В першу чергу тому, що в цих документах є цікаві подробиці, але немає нічого радикально нового про події того періоду.

У тому, що Віктор Федрорович і Юлія Володимирівна мали щось на кшталт маленької громадянської війни, знають в Україні практично всі. Кримінальні справи, відкриті проти неї після 2010 року, і її арешт в 2011 році свідчать про це не гірше за будь-які конфіденційні документи.

Те, що Янукович використовував проти Тимошенко "чорних піарників", теж навряд чи когось здивує. Добре, що не кіллерів – зважаючи на репутацію та методи роботи президента, який до вступу на посаду навіть у донецькому середовищі мав прізвисько "Бульдозер".

Ефект всіх описаних в матеріалі The Guardian заходів, без сумніву, був переважно зовнішньополітичним. Людей, які читають англомовні ЗМІ в оригіналі, було не так-то й багато у таборі Юлії Володимирівни – і вони, навіть розчарувавшись у Тимошенко, однозначно не перейшли у табір прихильників Януковича. Вся робота Манафорта, фактично, зводилась до піару – в тому числі й чорного – та не дуже переконливих елементів лобізму за посередництвом підкуплених відставних європейських політиків.

Але від Віктора Федоровича, власне, постраждала не тільки Юлія Володимирівна, а вся країна. І дехто – врешті, навіть сама Тимошенко – заплатив за незгоду з цим президентом далеко вищу ціну, ніж декілька відсотків електорального рейтингу і кілька несхвальних статей у європейських та американських ЗМІ. Тому й оприлюднені документи, попри весь інтерес до них з боку політтехнологів та політиків, навряд чи істотно вплинуть на внутрішньополітичний баланс сил у країні.