Розвідка боєм: Чи запропонує Макрон Зеленському реанімувати "план Мореля"

Новина про те, що чинний президент Франції Еммануель Макрон хоче зустрітися з обома претендентами на посаду президента України ще до другого туру виборів, виглядає на перший погляд трохи дивною. Бо для чого посадовцю, в якого зараз також непростий і нелегкий політичний момент, витрачати час на дві окремі аудієнції та розмови, коли за якихось два тижні можна обмежитися однією? Тим більше, що зустрічатись з кандидатами напередодні виборів у світовій практиці якось не дуже прийнято. Навіть якщо кандидат – чинний президент.

Звичайно, 12 квітня Петро Порошенко проведе переговори з канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Але говоритимуть вони на "довгограючі" теми, які до виборів особливого стосунку не мають. Зокрема про звільнення українських моряків, яке, будемо сподіватися, залишиться пріоритетом для Києва незалежно від того, хто переможе в другому турі. Ну, і про виконання Мінських угод, яке теж залежить радше від того, хто буде президентом у Москві, аніж від того, хто керуватиме в Україні. При цьому офіційний представник кабміну ФРН Штеффен Зайберт навіть окремо підкреслив, що зустріч Порошенка з Меркель не є формою підтримки його як кандидата на президентських виборах. А от Макрон, схоже, збирається демонстративно зустрітись з Порошенком і Зеленським саме у ролі кандидатів. Для чого це йому потрібно?

Першим логічним припущенням видається версія про те, що французький президент просто вирішив "прозондувати" плани і наміри відносно несподіваного кандидата. А оскільки зустрітися виключно з Зеленським було б, як мінімум, не ввічливо стосовно Петра Олексійовича, якого, звичайно, також ще зарано "списувати з рахунків", то французький президент задля збереження політесу вимушений провести дві зустрічі. Хоча зовнішньо- і внутрішньополітична позиція Порошенка для Європи, звичайно, таємниці вже не становить.

Але і в такому випадку відкритим залишається питання, для чого потрібен поспіх, який, при бажанні, можна потрактувати, як втручання у виборчий процес. Варіантів відповіді на це питання є декілька. Перший, достатньо тривіальний, полягає в тому, що Україна на цих виборах опинилась хоч і не на вістрі прогресу, але цілком в мейнстрімі світових політичних тенденцій. В сенсі, ми маємо протистояння представника політичного істеблішменту з "позасистемни" кандидатом, який веде агресивну медіа-кампанію, конвертуючи свою впізнаваність в політичний рейтинг. І Макрону просто цікаво поспілкуватись із "позасистемним коміком" і чинним президентом країни, який цьому коміку протистоїть. Оскільки не виключеним є варіант, що на наступних виборах вже сам Макрон (який, до слова, свого часу теж був не надто сподіваним кандидатом) опиниться в позиції Петра Олексійовича. І практичний досвід – чи аналіз помилок чинної української влади міг би бути корисним для французького президента.

Але така "практична цікавість" навряд чи може бути єдиною причиною для поспішної зустрічі. Скоріше за все, намагаючись розвідати плани, наміри й геополітичні преференції суперника Порошенка, Макрон має в тому і більш істотне зацікавлення, ніж прикладний урок електоральної майстерності. А найбільш ймовірна причина зацікавленості в особі Зеленського, вочевидь, полягає у тому, що в ЄС надіються на "більшу договороспроможність" цього кандидата. Принаймні на старті його каденції. Коли в Зеленського, якщо він таки обійме президентське крісло, буде бажання щось змінювати, але буде відсутнє розуміння того, до чого поспішні зміни можуть призвести.

Саме за таких умов у прихильників заморожування конфлікту на Донбасі у його чинному вигляді буде найбільше шансів заручитись підтримкою українського президента на якийсь геополітичний план врегулювання. Саме тому зустріч із Зеленським і влаштовується максимально оперативно. А оскільки при живому й дієздатному Путіні розраховувати на вигідний для України та реалістичний варіант не доводиться, на нас чекає якась чергова реанімація "плану Мореля".

Якщо хто забув, це була пропозиція іменитого французького дипломата стосовно проведення виборів у Л-ДНР фактично поза практичним контролем з боку України. Петро Порошенко цей план рішуче перекреслив. Наголосивши, що вибори, в яких не братимуть участь українські партії, під час яких на Донбасі не зможе повноцінно працювати українські ЗМІ і за якими не спостерігатимуть українські посадовці та громадські спостерігачі під поняття "демократичні" чи "проведені за українським законодавством" не підпадають за жодних умов. Але чи проявить аналогічну твердість новий президент, спокусившись потенційними лаврами "миротворця" - питання вже не таке однозначне. Відповідь на нього, ймовірно, й шукатиме у Києві Еммануель Макрон.