Російська атака під прикриттям Брексіту: З чим пов'язане "весняне загострення" в ПАРЄ

Ніколи такого не було - і от знову. Так можна схарактеризувати чергову спробу генерального секретаря Ради Європи Турбйорна Ягланда та команди енергійних російських лобістів повернути Кремль до повноцінного членства в ПАРЄ.

Минулої осені за допомогою юридичних махінацій Ягланд намагався довести, що введення санкцій санкцій проти Росії, передбачених статутом ПАРЄ, суперечать статуту ПАРЄ. Чим викликав явне роздратування депутатів організації, у яких, схоже, виникло стійке відчуття, що їм пропонують взяти участь у відвертому юридичному фарсі.

Цього разу було обрано іншу тактику. Замість намагатись "протягти" зміни за спинами депутатів Ягланд, спільно з президентом Асамблеї Ліліан Паск'є та лідером групи "Об’єднані ліві" Тіні Коксом, намагаються втиснути в порядок денний весняної сесії доповідь "Роль і місія Парламентської асамблеї: головні виклики для майбутнього".

Суть якої, за інформацією ЗМІ, представники яких бачили проект рішення, зводиться до того, що санкції проти країн-порушниць сама ПАРЄ приймати не може. Введення санкцій у ПАРЄ можливе тільки разом із паралельним введенням санкцій з боку Комітету міністрів Ради Європи. Який за всю історію існування жодних санкцій проти кого б то не було так і не прийняв.

Разом із тим Ягланд займається активним проросійським піаром. Зокрема, у своєму річному звіті він пропонує заборонити ПАРЄ позбавляти національні делегації права голосу. І взагалі зафіксувати, що повна участь у двох уставних органах РЄ – комітеті міністрів та ПАРЄ – є не правом, а обов’язком країн-членів.

Ягланд також публікує розлогий матеріал в Financial Times, де розповідає про те, що одночасний вихід Британії з Євросоюзу, а Росії - з Ради Європи "може стати справжнім потрясінням" для європейських країн. І стверджує, що Рада Європи - це  єдине місце, де "Росія пов'язана з Європою в обов'язковому судовому порядку". А вихід Москви з РЄ може провести в Європі "нову роздільну лінію". Натомість повернення Росії права голосу в ПАРЄ "може виявитися єдиним способом вирішити ситуацію".

Читаючи роздуми Ягланда, з'являється підозра, що досить повернути Росію в ПАРЄ - і керівництву організації вдасться переконати Путіна вивести війська з Донбасу, повернути Крим, і добровільно піти до тюрми до кінця життя.

 А якщо серйозно - то ідея про те, що керівник міжнародної організації свідомо намагається скоротити повноваження цієї організації, заблокувавши можливість застосовувати санкції до порушників, виглядає дивною - з якого боку не глянь. І пояснити її чимось іншим, як тривіальним бажанням отримати якісь преференції, ніяк не пов'язані зі статутною діяльністю ПАРЄ, як не крути, не виходить.

А найбільш прикрим в усій цій історії є той факт, що цього разу шанси на успіх у Ягланда чи не найвищі за всю історію подібних спроб. І пов'язано це із вкрай зручним моментом.

Оскільки головна інтрига довкола нової резолюції розгортатиметься впродовж квітня. Коли українські депутати будуть максимально заклопотані перипетіями президентських виборів, а депутати парламенту Великої Британії, які традиційно виступали нашими найпотужнішими та найдосвідченішими союзниками будуть, відповідно, на сто відсотків зайняті перипетіями Брекзіту.

Звичайно, і цього разу шанси на російський реванш є далекими від ста відсотків. Але відбиття цієї дипломатичної атаки вимагатиме максимальної концентрації зусиль з боку як українських парламентарів, так і співробітників дипломатичного відомства.