Трамп і Єрусалим: Чи вийде замість війни вихід з глухого кута

Попри скандальний характер рішення президента США про визнання Єрусалиму повноправною столицею Ізраїлю, воно, теоретично, може вивести переговори стосовно арабо-ізраїльського конфлікту із тієї патової ситуації, в якій вони перебувають вже багато десятиліть

Depo.Світ
7 грудня 2017 13:02
ФОТО: depo.ua

Дональд Трамп таки відважився. Президент США попри застереження світової спільноти і частини американських політичних експетів, визнав Єрусалим столицею Ізраїлю. Виступаючи в Білому домі, він заявив, що його адміністрація розпочне процес перенесення американського посольства у Тель-Авіві до Єрусалиму.

Цей крок сподівано розкритикували всі. Його засудив очільник палестинської автономії Махмуд Аббас, котрий стверджує, що рішення Трампа призведе до повного руйнування мирного процесу та фактично означає оголошення війни всьому ісламському світу. Що й не дивно — палестинські радикали пообіцяли Аббасу великі проблеми в разі, якщо він піде на будь-які компроміси зі США та Ізраїлем.

Лідери руху "Хамас", погрожують розпочати нову інтифаду. Ці, безумовно, щирі.

Туреччина, вперше за багато років солідаризувавшись бодай у чомусь з Іраном, теж погрожує — хоч не до кінця зрозуміло чим саме. В будь-якому разі, ні дипломатичні стосунки Анкари з Ізраїлем, ні спільні економічні програми із США наразі ще не перервані — і, цілком можливо, перервані не будуть. Або ж, голосно перервавшись сьогодні-завтра, тихо повернуться до життя за якихось півроку.

Трампа лає Ліга арабських держав, Єгипет та Йорданія. Більше того, проти рішення виступила Європа — в тому числі президент Франції Еммануель Макрон, очільник зовнішньополітичного відомства Великої Британії Борис Джонсон, папа Римський, Федеріка Могеріні — і всі-всі-всі "люди доброї волі". Як і люди не дуже доброї волі — на кшталт російського МЗС.

Головна претензія до Дональда Трампа формулюється як "зрив мирного процесу в регіоні", який може призвести до нового великого кровопролиття. Іншим звинуваченням є "безоглядне виконання" передвиборних обіцянок, даних єврейському лоббі у США. Останні звинувачення виглядають особливо дивно — оскільки дотримання даного слова негідним вчинком дотепер у США ніби не вважалося, а про намір перенести посольство в Єрусалим Трамп говорив всім виборцям перед камерами, а не на секретному засіданні з єврейськими товстосумами.

Загалом, можна багато — і правдиво — говорити про нетривіальні, скажемо так, особливості зовнішньої політики США у період правління Дональда Трампа. Можна говорити про самозакоханих і недалеких новачків, які лізуть у складну і багатолітню дипломатичну гру на Близькому Сході. І можна навіть частково погодитись із тим, що наслідки такого втручання потенційно призведуть до нової палестино-ізраїльської, або навіть ширшої, арабо-ізраїльської війни.

Але при тому не можна не помітити, що останній, найкривавіший варіант саме зараз малоймовірний. Оскільки переважна більшість арабських країн регіону наразі мають власні проблеми. Саудівська Аравія має надто хороші стосунки із США — і надто багато турбот з Іраном та хуситами в Ємені, аби втягуватись у якусь авантюру. Єгипетський уряд Ас-Сісі оголосив війну власним ісламістам, що не дозволить виступити з ними єдиним фронтом. А серія останніх кривавих терактів вимушує Каїр нарощувати війну з терором, у якій Ізраїль, як-не-як, є впливовим і природнім союзником. Такими є тактичні моменти.

А щодо "людей доброї волі, які переживають з того приводу, що Трамп вбив "мирний процес", хотілось би нагадати, що цей "мирний процес" триває вже півстоліття — без будь-якого видимого результату. За той час відбулося парочка масштабних воєн, півдесятка різних інтифад, і хтозна скільки кривавих терактів. А процес все йшов та йшов. Простіше кажучи, вкрай складно вбити те, чого в реальності не існує.

А щодо реальних наслідків вчорашнього рішення Трампа, то вони насправді практично непередбачувані. Рішення може спровокувати чергове загострення, котре закінчиться черговою інтифадою, до якої вже підготувалися ізраїльські військові. Воно може "випустити пару у свисток", спричинивши низку голосних акцій протесту біля американських амбасад та купу гнівних коментарів, які за місяць забудуть навіть їхні автори. А може зафіксувати неможливість контролю палестинців над Єрусалимом, що підштовхне як поміркованих представників автономії, так і адекватних арабських дипломатів — переважно з роду Саудів, до пошуку компромісного варіанту створення національної палестинської держави. Що підтримує, до слова, і Дональд Трамп, який вважає, що "дві нації — дві окремі держави" - це єдино можлива форма мирного співіснування палестинців з ізраїльтянами . В будь-якому разі, звинуватити президента США у тому, що він ігнорує палестино-ізраїльський конфлікт, тепер не вийде ні в кого.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ