Резолюція ПАРЄ про мови меншин: Чому Україна не програла

Фактично одностайне прийняття резолюції про освіту мовами меншин в Україні на сьогоднішніх дебатах у ПАРЄ свідчить, що незалежно від реального змісту закону про освіту, процедура його прийняття, роз'яснення і дипломатичного супроводу залишає бажати далеко кращого

Depo.Світ
12 жовтня 2017 17:51
ФОТО: depo.ua

Сьогоднішні термінові дебати ПАРЄ щодо мовної статті нового закону України "Про освіту", потенційно, могли стати ще однією зовнішньополітичною катастрофою. Але не стали.

Звичайно, ПАРЄ прийняла доволі гостру резолюцію, в якій закликала Україну уважно стежити за правами меншин і збільшити, за можливості, період адаптації до нового закону.

Звичайно, з документа вичистили всі згадки про те, що навчання виключно мовою меншин робить юних представників цих меншин менш конкурентоспроможними на ринку праці й ускладнює їхній доступ до всеукраїнського ринку праці.

Звісно, нам порекомендували ознайомитись із методиками викладання офіційних мов представникам меншин, які напрацьовані іншими країнами РЄ.

І навіть заявили про наявність "низки юридичних питань до закону".

Але сухий залишок від еволюції виявився не зовсім таким, на який сподівалися у Будапешті, Бухаресті та Варшаві.

У документі залишився наголос на праві України захищати державну мову, а також на тому, що мова об'єднує державу.

Разом з тим ПАРЄ порадила сусідам, які прагнуть захистити права меншин в Україні, забезпечити аналогічний обсяг прав для української меншини у їхніх країнах. Що, вочевидь, не буде проблемою для Польщі, де українські навчальні заклади з'являються, як гриби після дощу – але виглядатиме серйозним викликом для Угорщини.

І, саме головне, найбільшим практичним закликом стала вимога дочекатися на висновки Венеціанської комісії – і прийняти їх до уваги.

Що навряд чи вписувалось у сценарій повного успіху для угорських та румунських дипломатів, яким від самого початку конфлікту явно хочеться самим стати джерелом юридичної остини в останній інстанції – і які беруться тлумачити як букву і дух європейських договорів, так навіть і Конституцію України, якій, на їхній погляд, суперечить новий закон про освіту.

При тому Україні повезло з доповідачем. Андрес Херкель, член делегації Естонії, напевно, доволі добре розуміє причини, які підштовхнули український парламент до прийняття закону про освіту в тій редакції, у якій він був прийнятий. Якби доповідь сьогодні готував хтось інший – і не обов'язково навіть симпатик угорців чи румунів – результат міг би бути для України помітно гіршим.

Іще одним фактом, який додав українській стороні симпатій, стала мутна афера керівництва Ради Європи довкола антиросійських санкцій, яка подобається далеко не всім європейським парламентарям, і яка підштовхує їх до більш приязного до України ставлення.

Але попри всі ці переваги сталося те, що сталося. І вельми значущим є той факт, що попри негативне голосування української делегації, резолюцію підтримали 82 зі 110 депутатів. Що є гарантією того, що завершальний документ не був результатом "змови угорців, румунів та їхніх друзів" – а майже одностайною позицією європейських парламентарів.

Тому вся історія із законом про освіту наочно демонструє достатньо просту річ. У випадку прийняття законів, які можуть призвести до конфлікту з європейськими сусідами, Верховній Раді було б зовсім-зовсім непогано попередньо консультуватись з Міністерством закордонних справ. І, в особливо складних випадках, відправляти до Венеціанської комісії суперечливі законопроекти, а не суперечливі закони.

І тоді на гіпотетичних майбутніх засіданнях ПАРЄ українська делегація могла би захищати свою позицію, опираючись на висновки авторитетних правників, а не виключно силою власного авторитету спростовуючи не зовсім правдиві потрактування прийнятих документів з боку відвертих противників. В такому випадку, врешті, і противники не стали б доводити справу до термінових дебатів.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ