Революція 1917: Чому Путін не розказує росіянам, що це було

"Хіба не можна було розвиватися не через революцію, а еволюційним шляхом?", - запитав президент Росії Володимир Путін під час виступу на Валдаї. Російський лідер назвав підсумки Революції 1917 неоднозначними. Під час насправді історичної дати для країни - сторіччя Революції - такі слова виглядають дійсно неоднозначно. Оскільки, саме у такі моменти хочеться почути якісь справжні оцінки. А на Росії вся політика і пропаганда будується навколо замовчування і навіть забуття Революції як такої. Їй не дали оцінку, навпаки, її поставили під сумнів. І не хто небуть, а лідер нації, який готується піти на четвертий термін.

Все це виглядає не просто дивно. Оскільки, значна частина російської пропаганди побудована на ностальгії за СРСР. Але не від самого початку його існування, і не від Революції і Ленінського бачення, а швидше за сталінськими часами. Так звана "повзуча ресталінізація" крокує Росією. Згідно із опитуванням "Левада-центру" росіяни називають Сталіна найвидатнішою особистістю у світовій історії. Він посунув Путіна та Пушкіна.

У 2015-му році видання "Медуза" опублікувало графіки згадуваності радянських лідерів в літературі за останнє століття. Сталін випереджав Леніна після розвалу СРСР і суттєво програвав під час десталінізації, яка почалася в Радянському Союзі після його смерті. У вересні цього року пам'ятник Сталіну вліпили у центрі Москви.

За останні кілька тижнів про російську Революцію частіше можна було прочитати в американських та західних ЗМІ. The Washington Post зробив цілий лонгрид стосовно того, як комунізм крокував світом, з головними його досягненнями аж до майже повного падіння ідеології разом із СРСР та існуванням у КНДР. The New York Times пише серію матеріалів під назвою "Red Ceuntry" і навіть задається питанням "Що було б, якби Російська революція ніколи б не відбулася". USA Today, професура університетів на The Conversation та інші не можуть зрозуміти, чому на Росії замовчують таку дату. The Economist на честь сторіччя революції зображував Путіна у вигляді царя. На Росії ж про дату активно згадують в основному ліберальні ЗМІ, які так само дивуються у своїх публікаціях політиці Кремля.

У Радянському Союзі щороку святкували День Великої Жовтневої Революції. Росія ж сьогодні намагається всидіти на двох стілцях ідеології. З однієї сторони, вона є правонаступницею СРСР, з усіма досягненнями, називаючи себе переможницею фашизму, а також вселяючи в серця ностальгуючих як у російській провінції так і за її межами (Донбас, Крим) спогади про Радянський Союз і об'єднання народів. З іншої сторони, Росія робить спроби відійти від того, з чого починався Радянський Союз. А саме, із державного озброєного перевороту, зосереджуючись на спогадах про сильну руку Сталіна. Путіну ж не потрібен сьогодні переворот, правда ж?

"Захід намагається нав'язати демократію країнам пострадянського простору за прикладом СРСР", - казав все той самий Путін - сучасна сильна рука Росії.

Ці слова є досить показовими. На фоні мовчання, неоднозначного сприйняття Революції, на фдеральному ТБ вийшли два серіали. "Демон революції" та "Троцький". Показують їх "Россія-1" та "Перший канал" відповідно.

Обидва серіали демонструють лінію сучасної "партії". Революція була штучним проектом, а організовували її пройдисвіти Троцький, Ленін та Парвус. Ще й за західні гроші - Ленін за німецькі.

Але, найголовніше досягнення ідеології сучасної Росії - це питання, які лишаються без відповідей. Росіянам так чітко і не кажуть, чим була Революція - трагедією, або навпаки. Вона лишається неоднозначною. Як розуміти її - нехай розбираються самі. Росіяни так само не отримують від влади відповідей на питання, хто саме був винним у репресіях часів СРСР, хоча Меморіал пам'яті жертв політичних репресій "Стена скорби" і відкрили у Москві, а Путін навіть сказав "Наша задача - не допустити забуття" - про винних, ні слова.

Система свідомо грає на два фронти, не ображаючи ностальгуючих за СРСР, а також граючи в імперіалізм, підтримуючи погляди націоналістів.

А поки це відбувається, на Росії продовжують дискутувати, чи виносити Леніна з Мавзолею, згадувати про Сталіна, скандалити щодо фільму "Матильда" і брехні про Миколу II, а також згадувати жертв політичних репресій з палачами, по яких ностальгують і з сучасними репресованими татарами в Криму та українцями у тюрмах.

Сучасній Росії вигідна подвійна, гібридна конструкція, яка дуже лякає, насправді. Із неоднозначною історією, яку підлаштовують під умови часу. Так було завжди, як у СРСР під час необхідної "відлиги", так і зараз із героїзацією сили.