Реформи чи смерть: Що Макрон і Меркель зроблять з ЄС

"Перший візит, перший камінь, закладений у відродження Європи" – так схарактеризував у соцмережах новий президент Франції Еммануель Макрон свою робочу поїздку до Берліна.

Поїздку, рішення про яку було озвучено буквально в перші хвилини президентства Макрона. Меркель перша зі світових лідерів зателефонувала з вітаннями до Парижу відразу після перемоги політика. Тоді ж він і пообіцяв, що після інавгурації негайно навідається до Німеччини. Так і трапилось.

Звичайно, ця перша поїздка мала не тільки і не стільки практичне, як символічне значення – сторони продемонстрували єдність позицій, схожість намірів, і готовність активно працювати разом. "Зараз критичний момент для ЄС Європа може процвітати тільки з сильної Францією, тому Берлін і Париж хочуть надати нову динаміку співпраці двох країн." - заявила Меркель на прес-конференції.

Але і без певних практичних декларацій стосовно намірів на майбутнє теж не обійшлося. Головною із них, напевне, можна вважати публічно задекларовану Меркель згоду реалізувати скільки завгодно глибокі і масштабні реформи ЄС - включно зі зміною базових договорів. "Я згодна цим (зміною договорів – ред.) займатися, але спочатку нам необхідно зрозуміти, що ми хочемо реформувати" – на всяк випадок уточнила фрау канцлерін.

Як сказала канцлер, вони з Макроном переконані, що Євросоюзу необхідно розширюватися, і що їм вдасться впоратися з виходом Британії з ЄС. Тут Меркель трохи лукавила – бо великі плани щодо поглиблення інтеграції в межах ЄС від виходу Британії зі складу союзу нітрохи не страждають. Вони радше навпаки, тільки завдяки виходу Лондона і отримують якісь шанси на існування.

Макрон, у свою чергу, закликав до ЄС до "історичної реконструкції", без якої, на думку французького президента, об'єднана Європа приречена впасти під ударами популістів.

Головні напрямки цієї реконструкції відомі іще з передвиборної програми Макрона. Зокрема, він закликає до більш тісної інтеграції єврозони. А також пропонує ввести єдиний бюджет і посаду міністра фінансів, а також окремий парламент країн єврозони. Простіше кажучи, потроху перетворити ЄС із наддержавного та договірного утвору в центральний державний орган чогось на кшталт Європейської Федерації.

І на цьому шляху, попри всю теплоту зустрічі із Ангелою Меркель, Еммануелю Макрону іще доведеться добряче попрацювати над тим, щоб знайти прийнятний для Німеччини варіант.

Оскільки єдиний бюджет і єдиний мінфін означають можливість плавного перерозподілу благ між учасниками ЄС від тих, хто багато створює – до тих, хто багато споживає. Такий собі аналог явища, з яким боролись навіть в Радянському Союзі, і називали там "зрівнялівкою". Зважаючи на те, що німецькі платники податків і так вже втомились "допомагати" багатьом економікам єврозони, уникнення подібної "зрівнялівки" є питанням економічного виживання для Ангели Меркель.

І поставити скільки-небудь дієві запобіжники тут можна лиш одним способом. Створивши механізми контролю національних витрат окремих членів ЄС, підпорядковані отому самому "федеральному" мінфіну. Який матиме реально "космічні" права здійснювати секвестр національних бюджетів.

Що автоматично означатиме втрату членами ЄС чималої частини національного суверенітету. І чи підуть на це греки, поляки чи навіть португальці – питання цілком відкрите. Більше того, в разі жорсткого тиску стосовно таких реформ з боку Парижу та Берліну, відцентрові тенденції в ЄС, з якими, теоретично, збираються боротися Макрон та Меркель, однозначно посиляться. Тому із подібними "сильнодіючими" ліками новоявленим реформаторам, вочевидь, доведеться бути обережними.

Хоча після знакових поразок у вигляді брекзіту та пожвавлення ультраправих партій, та менш помітної, але від того ні трохи не легшої адміністративної кризи вдавати, що в ЄС у його теперішньому стані все гаразд, теж не вдасться. Ні Меркель, ні Макрону, ні кому завгодно іще з європейських керівників.