Ракетні ігри: Чому Росія готова воювати за право Асада труїти людей хлором

Сирійська війна, яка, як здавалось ще кілька тижнів тому, рухається до свого сумного і безславного кінця, здається, отримала "нове дихання". До берегів країни поспішають ескадри, у російських та американських штабах прораховують можливі варіанти зіткнень великих флотських з'єднань.

А почалося все із того, що вчора російське Міноборони раптом намалювало сценарій апокаліпсису. Який виглядав приблизно наступним чином: речник російського військового відомства генерал Ігор Конашенков заявив, що в Ідлібі "британські спецслужби готують інсценування застосування хімзброї проурядовими силами проти мирних жителів". Інформація була навдивовижу ретельною — вона містила подробиці стосовно того, що бойовики приготували вісім ємностей з хлором, які доставили в село Халлюз за декілька кілометрів від міста Джіср-еш-Шухур. Туди ж доставили "спеціально навчених" британською військовою компанією Olive Group ісламістів, які мали той газ розпилити в мирному селі. Чи в мирному місті.

А потім американські есмінці USS Ross та USS Sullivans, разом із бомбардувальниками В-1В із авіабази El Udeid в Катарі буцімто мали нанести удар по сирійських урядових силах.

Стосовно того, чому російська авіація, яка регулярно бомбить Ідліб, маючи точну інформацію від російської розвідки про цей підступний план, не розбомбила злощасні ємності десь по дорозі, Конашенков промовчав.

Як промовчав він і про той факт, що США перекидають на театр військових дій лише один новий есмінець, в той час як Росія розгортає в Середземному морі найпотужніше угруповання бойових кораблів за весь час участі Москви в сирійському конфлікті. До його складу входить 10 кораблів, більшість з яких оснащені крилатими ракетами "Калібр", а також два підводні човни. Напевно, всі ці сили будуть допомагати рятувати мешканців села Халлюз — чи міста Джіср-еш-Шухур — від використаної британськими ісламістами хімічної зброї.

Натомість очільник сирійської групи "Білі каски", яка, на відміну від російського флоту, якраз і займається порятунком мирного населення за умов тотальної війни, Раєд Салех,навпаки, заявив, що інформації про хімічну зброю в ісламістів у нього немає, а вся історія нагадує інформаційний супровід для реального використання хімічної зброї силами режиму Асада.

У Пентагоні, в свою чергу, ухильно заявили, що "російські повідомлення про нарощування військового потенціалу США на Близькому Сході - це не що інше, як пропаганда... У той же час, це не означає, що ми не готові відповідати, якщо президент віддасть наказ здійснити такі дії".

Відвертішим виявився президент Франції Еммануель Макрон, який прямо заявив, що в разі застосування сирійськими військовими хімічної зброї його країна вдасться до бойової операції. Нагадавши, що військові П'ятої республіки вже наносили удари по сирійській території — і, якщо виникне потреба, нанесуть іще.

"Заклопотаність ескалацією військових дій на північному заході Сирії і можливістю застосування хімічної зброї" висловили під час телефонних переговорів прем'єр-міністр Великобританії Тереза Мей і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган.

Що в перекладі з дипломатичної мови на загальнолюдську означає, вочевидь, дві речі. Перша із них — Туреччина, що перебуває в стані конфлікту зі США, тому говорить із Заходом через посередництво Британії, у цій історії гратиме однозначно на боці демократичної коаліції і проти Володимира Путіна. А другий момент полягає в тому, що самим фактом подібних переговорів із не сильно дружнім Ердогном Британія непрямо визнає турецькі інтереси в провінції Ідліб. Інтереси, які Росія вперто намагається ігнорувати, з дивовижною монотонністю повторюючи заяви про "наведення конституційного порядку" на всій території Сирії.

У цьому місці виникає логічне запитання. А для чого Росія дозволяє відморозку-Асаду використання хімічної зброї, якщо це призводить до можливих нових ударів з боку США, а також до стрімкого дрейфу Ердогана в бік якщо вже й не Вашингтону, то як мінімум Лондону та Парижу?

Відповідь, схоже, лежить у принциповості Володимиру Путіна. З його точки зору, "суверенний президент" має повне право робити зі "своїм" населенням рішуче все, що завгодно. Асад має повне право труїти хлором чи зарином сирійців. Путін має повне право труїти "Новачком" Скрипаля — хай би навіть і у Британії.

А всіх, хто хоче створити якусь подобу світового порядку, провести якісь "червоні лінії" - якими б дрібними й короткими вони не були — слід переконати в неможливості встановити істину і чітко відокремити факт від брехні.

Асад не використовував хімічної зброї, а отруєні діти були акторами, що дуже переконливо — до самого кінця — грали власну смерть. Хімічну зброю використали, але не Асад — а опозиціонери, що труїли нею самі себе і власні родини, щоб "спровокувати" Захід на удар по "легітимному президентові". Асад не викристовував хімічної зброї, а робили це "навчені британськими спецслужбами" ісламісти. Вибрати можна будь-яку версію. Складніше буде захистити ці версії від чергового дощу із "Томагавків", скільки б кораблів не зібрав Путін в Середземному морі. Інша річ, що й дощ цей вже явно запізнілий, бо не змінить нічого в долі країни, яку, за вийнятком кількох шматків на півночі та на півдні, повернули в руки диктатора. Для якого хімічна зброя давно стала адекватними засобом у здійсненні внутрішньої політики.