Сповідь Мюллера: Як демократи розіграють імпічмент Трампа

У своїй "прощальній промові" спецпрокурор Мюллер не тільки фактично звинувачує Трампа у перешкоджанні правосуддю. Він ще й демонструє спід американського правосуддя, і дає нову поживу для спроб імпічменту, на які чинний президент США тепер буде приреченим, здається, до кінця перебування при владі

Спецпрокурор США Роберт Мюллер пішов у відставку. Він оголосив про це під час свого першого публічного виступу за результатами розслідування російського втручання в американські вибори. Виступ достойний того, щоби, за бажанням, подивитися його наживо. Ну і порівняти його з виступами українських слідчих. Втім, річ не про те.  Літній, втомлений, але жорсткий і розумний чоловік з максимальною чіткістю і ясністю не просто описав результати свого розслідування - вони й без того не були особливою таємницею. Він продемонстрував ще й особисту оцінку - не результатів розслідування, а ситуації, за якої фактично доведений кримінальний злочин залишається без кари і, фактично, без реакції.

"Ми не дали визначення, чи вчинив президент злочин. У звіті пояснюється, що згідно з довготривалою політикою Мінюсту, президенту не може бути пред'явлено звинувачення у федеральному злочині під час перебування на посаді... Навіть якщо обвинувачення буде засекреченим і прихованим від громадськості, це теж заборонено", - це звучить як фрагмент з "Пастки для дурнів" Хеллера, але є офіційною юридичною практикою у США. "Якби ми були впевнені, що президент явно не скоїв злочин, ми б сказали це", - подібний зворот, вочевидь, є максимальним наближенням до думки Мюллера про ситуацію, яку літній служака може собі дозволити висловити публічно.

Шукаючи пояснення - бодай для себе самого - навіщо ж він в такому випадку займався розслідуванням, результати якого ляжуть під сукно - принаймні, на період президентства Трампа - Мюллер каже наступне: "важливим є зберегти докази, поки спогади свіжі, а документи доступні. Окрім іншого, ці докази можна було б використати, якщо б існували співучасники, яких тепер можна звинуватити". Остання фраза - насправді, данина скромності. Матеріали розслідування Мюллера таки стали каменем на шиї для багатьох соратників Дональда Трампа.

До чого ж призведуть одкровення спецрокурора, який після розслідування покинув гостинні стіни Мінюсту і повернувся до "приватного життя"? Після його вчорашнього виступу іще три члени Конгресу з числа тих, що раніше не підтримували ідею імпічменту Трампа, виступили з пропозицією розглянути таку можливість. Можливо, до них сьогодні приєднаються іще декілька. Бо з точки зору "тривіальної" моралі ситуація виглядає якось зовсім негарно.

Але розраховувати на скорий і ганебний кінець президентства Дональда Трампа насправді не доводиться. Бо помітна частина республіканців - і певна кількість демократів вважають, що йому треба дати можливість "досидіти" - хай і пд шквальним вогнем критики і звинувачень.

Мотиви цих людей різні. Хтось не хоче Трампу шансу створити собіімідж "мученика", постраждалого від дій "прогнилої еліти". Хтось надіється, що негатив у бік Трампа лягає тягарем на імідж Республіканської партії загалом. А дехто вважає, що слабкий президент, що змушений увесь час оборонятись - це чудовий шанс для негласного розширення і зміцнення повноважень Конгресу.

Втім, як би не обернулись подальші події з ймовірним імпічментом - господарю Білого дому, вочевидь, доведеться відкласти браву атаку на демократів, і зосередитись на власній політичній обороні. Чим він, зрештою, з більшим чи меншим успіхом і займався від моменту початку свого перебування на посаді.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна