Сутички в Польщі: Чому з Качинського не вийде диктатора

Президент Польщі Анджей Дуда таки підписав злощасний закон, який дозволяє правлячій партії в "полегшеному" режимі на свій розсуд призначити нового голову Верховного суду.

Відбулась ця подія без захоплених вигуків його пересічних співвітчизників. В процесі підписання під президентським палацом п'ятнадцятитисячний мітинг незадоволених "зачисткою" судової системи голосно і рішуче висловлював своє несхвальне ставлення до юридичної новації – головно криками "Ганьба!" і побажаннями зламати ручку замість підписувати сумнівний закон.

Паралельно вчора і сьогодні пройшли протести у Бидґощі, Торуні, Вроцлаві, Кракові та багатьох інших польських містах.

Це не перший протест проти судової реформи у виконанні "Права і справедливості", але, мабуть, чи не найбільший і найжорсткіший – в ході сутичок під президентським палацом поліція застосувала перцевий газ, заявивши згодом, що першими до цього засобу вдалися учасники протестів.

Попри нехороші вигуки на адресу президента Польщі, ймовірно, він і сам не горів бажанням підписувати закон. Але – партійна дисципліна понад усе. А керівництво "ПіСу" вимушене поспішати. Оскільки у відповідності до сформованого правлячою у Польщі партією законодавчого поля, цього місяця 22 суддів Верховного суду повинні несподівано вийти на пенсію.

Але голова Верховного суду Малгожата Герсдорф відмовилася іти у відставку та виконувати спірний закон. І продовжує ходити на роботу. Літня пані користується у Польщі симпатіями і повагою, тому силою витурити її з кабінету у "ПіСі" не хочуть. Але й подальше затягування ситуації виглядає вже відверто комічним. Вочевидь, поспішивши із законом про можливість призначати нового голову Верховного суду, там надіються, що пані Малгожата не захоче ділити кабінет з конкурентом.

Паралельно із тим Європейський союз не пропускає нагоди нагадати Варшаві, що нове законодавство та інші зміни підривають демократію та звужують незалежність судової системи. А Європейська комісія продовжує повільну, але неуникну процедуру притягнення Польщі до відповідальності за досягнення у сфері реформування незалежності судів.

У такій ситуації, консервативна й популістська правляча партія Польщі повинна чимось відповісти своїм опонентам – як внутрішнім, так і зовнішнім. Це може бути проста відповідь на складне запитання, це може бути просто черговий лозунг. Але він повинен сподобатись полякам.

Натомість очільник "ПіСу" Ярослав Качинський обмежується достатньо плутаними спічами про те, що радикальні зміни у судочинстві необхідні, аби підвищити ефективність судів і "викорінити залишки комуністичного минулого". Як саме пов'язана з комуністичним минулим та ж Малгожата Герсдорф, член партії "Солідарність" з 1980 року і фактичний учасник демонтажу комуністичного режиму у Польщі, Качинський не уточнює.

А заяви про те, що "без судової реформи ми не можемо перебудувати польську державу так, щоб вона служила громадянам", викликають закономірні зауваження, що "кишеньковий" Верховний суд можливо і служитиме громадянам Польщі – але не всім, а тільки тим, хто є членом, а краще – одним із керівників правлячої партії.

Простіше кажучи, "ПіС" не може пояснити намагання узурпувати судову гілку влади. Ані європейським чиновникам, ані, що далеко важливіше, власним громадянам. Як не може, власне кажучи, пояснити і маси інших речей – картинної сварки з Ізраїлем та Україною та наступу на права жінок всередині Польщі.

Тому спроба підім'яти під себе надміру широкі повноваження "Правом і справедливістю" або будуть припинені і "відіграні" назад, або стануть причиною краху цієї політичної сили. Нерішучих диктаторів, які не вміють діяти ні силою, ні демагогією, не буває.