"Проміжна перемога" Лукашенка: Як економічний наступ Путіна на Білорусь задихнувся у хлорі

Білорусько-російські стосунки, які впродовж останнього року не були райдужними жодного дня, на перший погляд, стрімко рухаються від поганого до гіршого. Президент Білорусі публічно й голосно вимагає компенсації за зіпсоване некондиційною нафтою обладнання білоруських НПЗ та недоотриману вигоду від транзиту російської сировини. По дорозі не пропускаючи нагоди розповісти про "російську розбовтаність та розхлябаність". 

Мова наразі йде про суми від чверті до половини мільярда доларів. Хоча фінальна сума буде озвучена після завершення ревізій на нафтопроводі та НПЗ, і мінятися вона буде скоріше у бік збільшення.

Соратника Лукашенка, Андрія Втюріна, звинувачують в корупції і роботі на "одну з російських фірм" за хабар у 150 тисяч доларів. Той факт, що керівника служби президентської охорони "купили" саме росіяни, неодноразово озвучують всі білоруські ЗМІ.

Прикордонні війни із взаємною забороною на ввезення окремих товарів, невизнанням результатів експертиз ветринарного та фітосанітарного контролю продовжуються у звичному режимі.

Але попри вкрай негативний політичний контекст щось у стосунках між країнами явно змінилося.

Замість вже колишнього російського посла в Білорусі, агресивного політичного призначенця Михайла Бабича, який дозволяв собі відверто хамські висловлювання стосовно влади й народу країни перебування, резиденцію в Мінську готується обживати "вегетаріанець" (звичайно, тільки у порівнянні з попередником) Дмитро Мезенцев.

І, найголовніше, від початку історії з "отруєною нафтою" жоден із впливових російських спікерів ні слова не сказав про "необхідність швидкої інтеграції" між Москвою та Мінськом. Хоча в кінці минулого року всі без виключення, включно з "лібералами" на кшталт Силуанова і декоративними постатями, на кшталт прем'єр-міністра Росії Медведєва - голосно вимагали від Мінська активніше будувати "союзну державу".

Втім, проект, який тоді виглядав цілком реалістичним, здається, наразі вийшов із моди. В першу чергу - через те, що білоруська економіка виявилась стійкішою, ніж на те розраховували у Москві. По-друге, продовження економічної війни з Мінськом було невигідним і для самої російської влади. Оскільки перекриваючи за допомогою штучних санкцій джерело недорогої продукції агропромислового комплексу Москва посилювала соціальну напругу не тільки в Білорусі, але й у Росії.

Ну і по-третє, історія з хлорорганікою в нафтопроводі - у разі, якби Лукашенко вивів її на міжнародний арбітражний розгляд - могла би коштувати Росії прямими фінансовими та репутаційними втратами навіть більше, ніж прогнозована сума в півмільярда доларів.

Тому в Кремлі, здається, вирішили тимчасово повертатися до старих, давно апробованих схем стосунків з Білоруссю. Віктор Лукашенко (старший син білоруського президента) відкриває сьогодні мотосезон у Воронежі. Російський Мінкульт разом із РПЦ готується проводити конференцію "Духовні основи братніх народів Росії та Білорусі" та інші "духовні заходи" (всього - на початковий бюджет у 22 мільйони, можливе його розширення до кінця року). І, найголовніше, віце-прем'єр-міністр Росії Дмитро Козак заявив, що Москва розглядає варіанти відшкодування збитків Білорусі шляхом збільшення поставок російських нафтопродуктів. "Братні народи" іще якийсь час брататимуться. Аж до моменту, коли Москві в черговий раз захочеться з'їсти Мінськ.