Нова війна чи збільшення російського контингенту: Чим обернуться сутички в Карабаху

Судячи з усього, "Парад перемоги у війні за Карабах", який днями масштабно провели в Баку очільники Азербайджану та Туреччини, виявився дещо передчасним. Оскільки минулої п'ятниці та суботи відбулися нові бойові зіткнення в регіоні, з пораненими та вбитими з обох сторін.

При тому, за доброю традицією, сторони обмінялися і взаємними звинуваченнями в порушенні перемир'я. За версією міноборони Вірменії, азербайджанські війська продовжили наступ на територію невизнаної республіки. Версія Азербайджану виявилася складнішою — вона полягала в тому, що загони вірменського ополчення заблукали в лісистій місцевості, Єреван попросив Москву їх евакуювати, а коли російські миротворці прибули на місце подій, ополченці відкрили вогонь по азербайджанцях, щоби спровокувати їх конфлікт з росіянами. Як воно було насправді — хтозна, втім, це не так вже й важливо. Ключовим моментом є те, що "путінське перемир'я" конфлікт раз і назавжди не припинило. З одного боку, існують загони вірменських ополченців, які, схоже, хочуть взяти реванш за поразку у війні. З іншого боку, і азербайджанській стороні цікавішим було б, якби вірменське населення, евакуйоване з Карабаху після початку бойових дій, залишилося б у Вірменії.

Якими будуть практичні результати цих боїв? У повномасштабну війну вони, скоріше за все, не переростуть. Оскільки в Єревані явно здогадуються, що після прикрої поразки під час 44-денної війни, і на тлі істотної політичної нестабільності в країні, організувати якийсь правдоподібний "бліцкриг" навряд чи зуміють. З іншого боку, і в Баку та Анкарі розуміють, що у випадку повного зриву прийнятого на російських умовах перемир'я і відновлення бойових дій ці дві країни-союзниці опиняться в достатньо небезпечному геополітичному становищі. Оскільки проти Туреччини вже готуються санкції з боку Європи (за розвідку корисних копалин у спірних водах біля Кіпру), з боку США (за купівлю російських С400) і з боку Росії. Щоправда, в останньому випадку це не "офіційні" санкції, а заборони на імпорт турецьких овочів на російський ринок. Втім, ні для кого не секрет, в які саме моменти продукти з тієї чи іншої країни раптом стають "токсичними" для росіян.

Але геополітичні наслідки в цих зіткнень будуть — при тому вельми істотні. Що стосується учасників конфлікту, то масове повернення біженців до Карабаху явно відкладається. Це стосується як вірмен, що покинули регіон у вересні, так і азербайджанців, які полишили свої тепер визволені міста і села 25 років тому. При тому обидві країни продовжать підготовку до гіпотетичної війни в недалекому майбутньому, вкладаючи максимум ВВП у розвиток як власного військово-промислового комплексу, так і в закупівлі зброї за кордоном.

Натомість для Росії явно зросте ціна геополітичного рішення про посередництво у цьому конфлікті. Оскільки у Вірменії вже відверто говорять про недостатню кількість російських миротворців і недостатні зусилля з їхнього боку. При тому подібні розмови відбуваються не тільки у формі дискусій вірменських та російських дипломатів, але й у вигляді несанкціонованих мітингів під центральною базою миротворців у Степанакерті.

Тому для того, щоби "зберегти обличчя", й уникнути можливого звернення Єревана до якихось інших арбітрів — приміром, Франції чи США, Росії доведеться, вочевидь, значно посилити миротворчий контингент — пропорційно збільшивши витрати на цю місію. А лінія розділення сторін конфлікту в Нагірному Карабаху іще дуже довго не перетвориться на постійний і спокійний кордон.