Вихід Росії з Женевської конвенції: Кого збирається катувати Путін

Росія фактично вийшла з Женевської конвенції щодо захисту цивільного населення під час міжнародних збройних конфліктів. Себто, з конвенції вона ніби то й не вийшла – але заяву, зроблену для ратифікації Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (так званий Протокол І), котрий стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, відкликала.

До слова – та заява була ратифікована постановою Верховної Ради СРСР від 4 серпня 1989 року. Химерна машина часу, у якій сучасна Росія дрейфує у своє "славне минуле", як бачимо, змістила її ще на кілька років назад. 

Якими будуть практичні наслідки цього відкликання? Відтепер Росія не визнає статтю додаткового протоколу до конвенції, яка закріплює роль спецкомісії ООН як судового органу, що має право судити країну за порушення прав цивільного населення в умовах війни.

Мотивація рішення максимально проста – "кругом врагі". Чи, якщо користуватися мовою російських законодавців, "в нинішній міжнародній обстановці ризики зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях... істотно зростають".

Для чого Росія пішла на подібний крок – зрозуміти неважко. Досить згадати розповсюджене останніми днями відео, де четверо "вагнерівців" дроблять кістки полоненого кувалдою, відрізають саперною лопаткою кінцівки, а труп обливають бензином і спалюють. Журналісти "Нової газети" навіть з'ясували особу одного з "героїв". А Пєсков заявив, що відео "насправді шокує" – але люди на ньому, звичайно, нікому не відомі.

І все, звичайно, не обмежується відморозками "вагнерами", що влаштували концтабір десь у сирійській пустелі. За ними проступають десятки і сотні військових злочинів, вчинених росіянами у Сирії і в Україні. І збитий "Боїнг", розслідування стосовно якого вийшло на фінальну пряму, а слідчі з Нідерландів шукають вже не виконавців, а замовників злочину.

Тому у Володимира Путіна банально немає іншого вибору, як прикривати своїх головорізів у погонах і без них. І виходити з протоколу, який передбачає реальний контроль за виконанням конвенції. А також з Міжнародного кримінального суду – і всіх інших небагаточисельних механізмів, які передбачають реальну кару за військові злочини.

Свого часу радянські "великі вожді" та "мудрі вчителі" не підписали Женевську конвенцію про військовополонених від 1929 року. Напевно, вони сподівалися вести наступальну війну, і опікуватися долею чужих військовополонених не поспішали. Але потім, коли прийшла війна реальна, в німецьких концтаборах загинуло як мінімум півтори мільйони радянських військовополонених.

Зараз ситуація повторюється. Російська влада для досягнення своїх прагматичних цілей створює нову міжнародно-правову реальність. В цій реальності в арабів немає права не бути забитими кувалдами. В голландців та решти європейців немає права сісти на літак і спокійно пролетіти над шматком землі, де Путін "захищає російськомовних".

Але є й зворотна сторона медалі. Коли в Росію прийде війна – а такий вже є наш світ, що рано чи пізно вона приходить всюди – то і в російських громадян не буде гарантії права на життя в разі ведення бойових дій. І якщо настане момент, коли тіла цивільних складатимуть у братські могили, ті, хто вціліє, думатимуть про несправедливість своєї долі. Але зараз, коли Росія вийшла з Женевської конвенції щодо захисту цивільного населення, переважна більшість громадян цієї держави навіть не подумала протестувати чи якось інакше демонструвати свою незгоду із цим рішенням.