Мультики про "Вундервафлі": Чому Путін вирішив насмішити світ

І знаємо виключно завдяки посланню Володимира Путіна, який старанно реконструював подібне дійство у своєму посланні до Федерального зібрання. Половину якого присвятив питанням оборони Росії, на яку ніхто не збирається нападати, і демонстрації зброї (пардон, погано зліплених мультиків про зброю), якої не існувало і не існує в природі.

Зібравши тисячу представників російської еліти, Володимир Путін з ходу заявив, що Росія "впоралась з усіма викликами" і утвердилась на своєму шляху".

Після чого, кашляючи і сякаючись в хустинку, трішки поговорив про "надої і урожайність" - пардон, про досягнення в сфері демографії, плани щодо подолання бідності, яка все-таки продовжує зростати, а також підтримку дитячих ясел.

Після чого продовжив про збільшення ВВП на душу населення на 50% впродовж 6 років. Якщо зважити на той факт, що в 2013 році цей рівень складав у Росії 15,5 тис. доларів, а в 2017 — вже 8,6 тис., то це виглядає як натяк, що на "докримський" рівень життя росіяни так і не повернуться. Принаймні, за каденції Путіна.

А далі Володимира Володимировича просто понесло. Він розповів про те, що США, скориставшись слабкістю Росії після розпаду Радянського союзу, взялись будувати систему протиракетної оборони, і фактично вийшли з ключових угод, повязаних з ядерним роззброєнням.

"А що ж зробили ми крім протестів і попереджень? Чим відповіла на цей виклик Росія? - риторично запитав Путін. - А ось чим!", - і далі почались мультики.

Першим був мультик про випробування нового ракетного комплексу з важкою міжконтинентальною ракетою "Сармат". Відео випробувань супроводжувалося примітивною комп'ютерною графікою, яка демонструє політ ракети кудись явно в бік США — і коментарями Путіна про те, що обмежень за дальністю в ракети немає, і ніяка ПРО їй не страшна. Зал у відповідь на мультик про "Вундерваффе-1" встає і екстатично аплодує — одностайно. Якщо ж говорити про реальність, а не еротично-мілітаристичні мрії, то вона наступна. РС-28 "Сармат" (за класифікацією НАТО Satan-2) — це комплекс, який перебуває на ранніх спробах розробки. На даний момент відомо про одне випробування — тільки не комплексу, а його макету. І випробування було "кидковим" - себто макет ракети розганяли пороховими прискорювачами. Це було в грудні минулого року. На березень цього року було призначене перше випробування з двигунами — можливо, його й показував Путін занімілим глядачам. Але назвати "практично готовою" ракету, яку випробували один раз з невідомими результатами — це явне перебільшення. Досить згадати "Бугагу", точніше, російську ракету морського базування "Булаву". Яку почали тестувати в 2004 році — і тестують, з перемінним успіхом, до сьогоднішнього дня.

А щодо "передової концепції", закладеної у РС-28, так званого "орбітального бомбардування" - себто заходу боєголовок на ціль під різними кутами з орбіти, то вперше її реалізували в радянській ракеті Р-36орб. В 1962 році. У КБ "Південне", що у Дніпропетровську. За десять років після того, як тамтешній автотракторний завод переорієнтували на будівництво ракет. Втім, успіхи із "Сарматом" можна було б назвати перебільшенням. Особливо на тлі подальшої промови.

Бо далі Путін остаточно перейшов у комедійний жанр. І впродовж 50 хвилин розповідав про зброю, якої немає. А деякої і бути не може.

Про найновіший і безіменний тип зброї — яка може "обходити рубежі оборони" майже безконечно. Про "гіперзвукову зброю "Кинджал", яка летить зі швидкістю в 10 звукових — і при тому добре помітна при заході на ціль. Про бойових підводних дронів — і гігантських крокуючих роботів. Ні, про роботів, насправді, не було. Було, здається, про лазерні гармати. Передові. Як вони не стріляли, щоправда, на відео не намалювали. На відміну від трирічної давності випробувань 50-кіловатних бойових лазерів на флоті США, де були не анімовані мультфільми, а спалені за кілька кілометрів катерки. Була ще ракета "Авангард", яка "атакує, як метеорит". Що саме малося на увазі — швидкість руху чи передбачуваність траєкторії, Путін не уточнив. Народ вставав і аплодував, аплодував і вставав. А що ж йому, власне кажучи, залишалося?

Все це, нагадаємо, говорить керівник держави, яка знаходиться за номінальним ВВП між Австралією і Кореєю (поки що — Південною), а з ВВП на душу населення — Венесуеллою і Мексикою. Чиї військові витрати, врешті-решт, майже рівні витратам Саудівської Аравії. І яка чудом створює "найпередовішу в світі зброю, якої ніхто-ніхто ще не має".

Путін блефує, розуміючи при тому краєм свідомості, що його блеф з капітолійського пагорба та Пентагону виглядає жалюгідно. І що цим блефом скористається хіба "скажений пес" Меттіс, запросивши в Конгресу сотню-другу мільярдів для реальної гіперзвукової зброї та лазерних гармат — так, про всяк випадок і на майбутнє. І забуваючи при тому проблему ще радянських генсеків. Які бідкались, що ядерна зброя є — а СРСР все рівно не бояться.

Путін блефує, здогадуючись навіть, що половина присутніх в залі теж розуміють, що "вундерваффе" - це вигадка, а війна із США — божевільна фантазія.

А загалом, ситуація, коли лідер країни починає хвалитись уявною "чудо-зброєю", говорить про дві речі. Перша — це те, що хвалитись більше нічим. А друга — що справи зовсім погані, і допомогти насправді може тільки чудо. Бо за 1944-им з "чудо-зброєю" неминуче приходить 1945-й.