Інвестиції в Крим: Що стоїть за порушеннями антиросійських санкцій

Новини про ймовірні порушення антиросійських санкцій кількома європейськими компаніями з'явились якось практично одночасно.

Зокрема, після того, як кримський суднобудівний завод "Затока", через санкції так і не зміг купити обладнання фінської Wärtsilä для аварійно-рятувального судна, що будується за замовленням Мінтрансу Росії, на кораблі дивовижним чином з'явилось обладнання небезвідомої фірми Mann.

Звичайно, представник німецького концерну негайно заявив, що концерн суворо дотримується режиму санкцій, які забороняють поставляти генератори кримським компаніям. Водночас він про всяк випадок допустив, що завод міг використовувати обладнання, яке було вироблено для інших суден, але "MAN не може це контролювати і знати про це". А його концерн не поставляв генератори на "Затока" "впродовж останніх десяти років". Можливо, так воно і було насправді. А росіяни, зрозумівши, що санкції - всерйоз і надовго, просто тестують способи їх обходу. Можливо, звичайно, що ми бачимо договірну і непрозору угоду, за якої представники німецького концерну здогадувались про те, куди підуть їхні генератори - але воліли не звертати надто багато уваги на такі подробиці. При тому надто глибоко розслідувати подробиці інциденту з генераторами навряд чи хтось колись завдасть собі праці.

Паралельно із цим випадком набирає розголосу історія з ірландськими інвесторами Падді Даффі та Коннором Мартіном, які в грудні злітали до Москви, на переговори з Андрієм Назаровим із "Ділової Росії" з приводу можливого вкладення грошей у готельний бізнес у Криму.

Після потрапляння історії в пресу - та реакції на неї з боку українського МЗС в особі Олексія Макєєва, який пригрозив вжити всіх можливих юридичних заходів для припинення незаконної діяльності - бізнесмени почали переконувати всіх, що ні про які інвестиції в Крим вони ні сном, ні духом. Це ж протизаконно!

Чим пояснити таку активізацію спроб обійти санкції? З одного боку, у російській виконавчій владі врешті-решт зрозуміли, що санкції - це насправді надовго, і треба адаптувати промисловий комплекс під контрабандне отримання продукції та обладнання, які не вдається виготовляти самостійно.

З іншого боку, і європейський бізнес, схоже, тестує рішучість посадовців ЄС у неухильному дотриманні норм санкційного режиму.

І цей момент, ймовірно, є вирішальним у подальшій долі санкцій. Якщо українська влада не буде відстежувати і жорстко реагувати на порушення - при тому як в юридичній, так і інформаційній площині, прикрі історії з "підступними росіянами, що купляли генератори для балтійських кораблебудівних заводів, а насправді відправили їх до Криму", стануть бізнесовою нормою.

Натомість ретельне відстежування таких випадків, з наступним широким інформуванням як європейських компетентних органів, так і громадськості, може мати на економіку Росії достатньо руйнівний ефект.

Бо, не бажаючи опинитись у списку тих, чия продукція легально чи нелегально опинилась в окупованому Криму, частина європейських підприємств може взагалі відмовитись від співпраці з Росією, переорієнтувавшись на обслуговування тих самих китайських чи індійських корабелів, які показують стабільний ріст виробництва. За таких умов Путін, намагаючись обійти "антикримські" санкції, може спровокувати їх негласне перетворення за "антиросійські".