Москалькова і взаємна амністія: Чи з'являться сепаратисти на Хрещатику

Закон про амністію бойовиків може бути прийнятим чи не прийнятим політичною силою чинного президента України, яка буде нести за нього повну політичну відповідальність. Натомість заклики і заяви неуповноважеих на ведення переговорів осіб з російського боку створюють беззмістовні інформаційні хвилі і нічого більше

Москалькова і взаємна амністія: Чи з'явл…

Повідомлення про те, що уповноважена з прав людини на Росії Тетяна Москалькова запропонувала укласти між Україною і Росією угоду, яка дозволила б "припиняти кримінальне переслідування росіян і українців на паритетних засадах", викликала в Україні достатньо бурхливу реакцію.

Тут дехто уявив, як лідери сепаратистів вільно гуляють по Хрещатику, надійно захищені міжнародною угодою, яка має більшу юридичну силу, ніж національне законодавство України, що виступило для поважної публіки істотним подразником.

Втім, у реальності все буде не так погано. Все буде погано зовсім по-іншому.

Момент перший — якщо почитати оригінал коментаря Москалькової, який на дві третини складається з опису "страждань росіян в українському полоні", складно запідозрити, що він може виконувати роль якоїсь конкретної пропозиції, а не є тривіальним пропагандистським продуктом, спрямованим на російську, а не українську аудиторію.

В цьому плані, наприклад, показовим є той момент, що Москалькова спочатку закликає "провести широку роз'яснювальну роботу про гарантії прав громадян, що беруть участь в процесах повернення з метою недопущення їхнього подальшого залучення до кримінальної відповідальності в разі бажання переміститися з України на Росію або назад", а вже в наступному абзаці пропонує "в перспективі вийти на укладення міждержавної угоди про врегулювання правового становища осіб, які мають громадянство Росії і України, і бажають повернутися додому". Зрозуміти логіку, за якою спочатку потрібно щось роз'яснювати, а тільки потім — укладати угоду щодо природи таких роз'яснень, доволі складно. Втім, цілком можливо, її там просто немає.

Але юридичні контексти — річ відносна. Їх завше можна змінити. А якщо звернутись до мови фактів, то й у такому випадку пропозиція Москалькової не вартує часу, витраченого на її читання.

Хоча б тому, в Україні і без російського омбудсмена йде активний законотворчий процес довкола амністії бойовиків. В першу чергу тут можна згадати закон "Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей". Цей юридичний витвір п'ятий президент України Петро Порошенко у 2014 році вніс у Раду як "пріоритетний", протягнув через парламент за кількох днів, після чого не підписав, і залишив у підвішеному стані на п'ять років. Потім, в останні дні каденції чинної Верховної Ради фракція "Самопомочі" майже повним складом написала подання до Конституційного суду про неконституційний характер цього документу, але наша Феміда теж приймає рішення не швидко, тому чинний статус цього закону дотепер невизначений.

Паралельно з тим депутат Новінський і компанія тиждень тому подали до Верховної Ради іще один законопроект на аналогічну тематику, але його парламентські перспективи не менш туманні, ніж майбутнє порошенківського "загубленого закону".

Іще одним важливим моментом є той факт, що будь-яка міждержавна угода між Україною та Росією не може скасувати того факту, що учасники незаконних збройних формувань "Л-ДНР", які вчинили злочини проти людяності чи військові злочини, будуть піддані кримінальному переслідуванню, і ніяка "амністія" не може стати гарантією їхньої безкарності. Оскільки ані норми національного права, ані міждержавні угоди не можуть йти врозріз із Загальною декларацією прав людини.

Як очевидним є і той факт, що реінтеграція Донбасу з жорстким кримінальним переслідуванням усіх десятків тисяч учасників незаконних збройних формувань, без попередньої військової перемоги над силами сепаратистів є наразі малоймовірною.

І в усій цій непростій ситуації на сьогодні очевидним є один-єдиний факт. Рішення про амністію бойовиків – або ж рішення про постійну чи тимчасову відмову від подібної амністії – прийматиме український парламент та український президент. І вони ж будуть нести повну персональну політичну відповідальність за результати своїх рішень. А всі побажання російських "державних правозахисників" – незалежно від форми вираження – є їхньою приватною справою, яка не має до українскої політики жодного реального стосунку. І надмірне заглибленя в суть цих заяв навряд чи принесе комсь в Україні якусь користь.

 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook