Розгром друга Путіна: Чому вибори у Вірменії знову виграв Пашинян

Попри програну війну, сварку з власними військовими і загальне розчарування у суспільстві, Пашинян зумів подолати свого найпотужнішого суперника, Кочаряна, за яким стояв російський капітал та російські ЗМІ

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Розгром друга Путіна: Чому вибори у Вірм…

Парламентські вибори у Вірменії завершилися переконливою перемогою партії "Громадянський договір", яку очолює чинний в.о. прем’єр-міністра Нікол Пашинян.

Набравши, за результатами обробки бюлетенів, 53,92% голосів, партія Пашиняна має технічну більшість у парламенті і може приступити до формування уряду. Формально для цього потрібно 54%, але оскільки за вірменським законодавством всі, хто не пройшов колосальний семивідсотковий бар'єр, "зливають" свої голоси на користь переможців, необхідна кількість депутатів фракції "Громадянського договору" гарантована.

Натомість блок "Вірменія", на чолі якого стояв експрезидент країни Роберт Кочарян, якого вважають особистим другом Володимира Путіна, набрав скромний 21% голосів — що гарантує йому статус найбільшої опозиційної сили у парламенті, якою ця політсила, власне, була і дотепер. Інші політсили, як і передбачалося, отримали помітно менше симпатій виборців. До парламенту потрапить тільки блок "Маю честь", який очолює колишній президент країни Серж Саргсян. Набравши без малого 6%, ця політсила теж не здолала бар'єр, але проходить до парламенту, оскільки чинне вірменське законодавство передбачає наявність серед законодавців як мінімум трьох партій.

Тож зараз Пашинян із повним правом святкує свою повну перемогу і заявляє, що у Вірменії "завершилася політична криза". Звичайно, його ключовий опонент, Кочарян, іще подає судові позови — але з таким розривом шанси у нього практично відсутні. Тим паче, що вибори було визнано вільними як Парламентською асамблеєю ОБСЄ, так і російською владною вертикаллю. Про перемогу Пашиняна заявив і речник Путіна Дмитро Пєсков, і представники російської Держдуми.

Але як так трапилося, що політик, що програв війну за Нагірний Карабах, програв війну з корупцією і не сильно просунувся вперед у справі подолання бідності у Вірменії — можливо, звичайно, внаслідок попередніх двох поразок — зумів з блиском виграти вибори? Адже не так давно після укладення миру стосовно Карабаху натовп громив його кабінет, а сам Пашинян завбачливо уникав виходів на вулицю? При тому що його суперник, Кочарян, в свою чергу, є другом "єдиного гаранта вірменської стабільності" в особі Росії та Путіна?

Відповідей може бути багато. Тут і особиста харизма, і колосальний досвід популізму у Пашиняна. І ефектне та ефективне завершення його виборчої кампанії, яке дозволило за декілька днів "відіграти" кілька відсотків у опонентів. І тотальне домінування його піар-команди у соцмережах. І адмінресурс, який він по мірі сил використовував, теж зіграв свою роль.

Але запорукою перемоги Пашиняна, схоже, стало інше. Він був єдиним з потужних політиків, який хоч і обіцяв розвивати стосунки з Москвою — але не супроводжував свою виборчу кампанію безперервними "клятвами у вірності Росії". Він не обіцяв "закрити всі організації, пов'язані із Соросом", і не їздив на інструктаж до Кремля, як то робив Кочарян. Не обіцяв визнавати Крим російським, як то робили політики з партії "Маю честь", яких у Кремль все-таки не запросили.

І той факт, що Пашинян все-таки виграв, свідчить про одну просту річ. "Русскій мір" в його сьогоднішньому вигляді є настільки неконкурентоспроможним, що навіть держава, яка волею випадку і справді помітною мірою залежить від Кремля, не має бажання до цього "міру" наближатися. Що і продемонстрували результати останніх виборів, які сміливо можна розглядати, як своєрідний "референдум" на цю тему.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme