Попередження для Байдена: Чому у Путіна заговорили про розширення нормандського формату

Сьогодні відомство Лаврова раптом заговорило на тему, про яку не завше наважувалися говорити у відомстві Кулеби. А якщо й говорили, то тихо й напівнатяками.

Йдеться про розширення нормандської четвірки чи то до "п'ятірки", чи навіть до "шістки", за рахунок залучення США та, ймовірно, Великої Британії.

Зокрема, в коментарях для російських журналістів, було заявлено, що у прагненні України розширити число учасників "нормандського формату", російський МЗС бачить намір Києва "посилити тиск на Росію".

Крім того, в російському дипвідомстві повідомили, що підозрюють бажання України забезпечити "врегулювання конфлікту за київськими лекалами, тобто в відхід від положень мінського комплексу заходів, який закріплений резолюцією 2202 СБ ООН".

Простіше кажучи, за версією відомства Лаврова, Київ готується відмовитись від виконання мінських домовленостей – змінивши при тому свою дипломатичну й геостратегічну опору з ЄС на США.

У відповідь на що російські дипломати суворо заявляють, що "розширення кола учасників переговорного процесу можливо тільки на основі консенсусу, про наявність якого на сьогоднішній день говорити не доводиться".

Виникає логічне питання: яким є практичний сенс цього висловлювання? Невже у Москві справді бояться, що посеред політичного хаосу, проблем з призначенням посадовців та пандемії, яка косить по кілька тисяч американців щоденно, Джо Байден кине свою країну і разом з Джонсоном займеться виключно тим, що "посилюватиме тиск" і сприятиме "вирішенню конфлікту за київським лекалами" (яких, до слова, за шість з гаком років війни так ніхто до ладу і не намалював)?

Вочевидь, відповідь на це питання негативна. Ані США, ані Британія наразі не мають найменшого бажання втягуватися в довготривалий і безрезультатний переговорний процес – тим паче, що без згоди Росії це й справді практично неможливо. І в Кремлі це чудово розуміють.

А репліка російського МЗС може мати дві більш реалістичні цілі. Перша, достатньо формальна  – це на початку президентства Байдена наперед поінформувати Вашингтон про те, що нормандський формат є закритим для ймовірного розширення.

А друга, ціль полягає в тому, що на хвилі частково уявної, а частково – реальної політичної нестабільності, яка розгортається в Росії через історію з арештом Навального й анонсованими на завтра акціями протесту (потенційних учасників яких масово затримувати розпочали вже сьогодні), в Кремлі намагаються вдатися до звичної політики генерування уявних зовнішніх загроз. Саме такою цілком уявною загрозою є втручання США в нормандський формат, і смерть мінських домовленостей. Але суспільна дискусія стосовно цієї теми, на думку Кремля, може бодай частково відвернути увагу росіян. А коли впродовж адекватного терміну часу загроза не буде реалізована, це може стати таким самим уявним досягненням російської дипломатії. Всі ці резони виглядають достатньо жалюгідними, але нічим іншим, окрім бажання стимулювати в росіян відчуття "обложеної фортеці", пояснити сьогоднішні заяви російського МЗС не видається можливим.