Поодинці і бацьку не побити: Чи загрожує розкол білоруській опозиції

Про створення партії "Вместе" ув'язнений опозиціонер Віктор Бабарико у тематичному відео на сторінках у соцмережах, додавши, що це ініціатива його, його штабу і Марії Колеснікової.

Така ініціатива в чомусь виглядає логічною. Адже протистояння суспільства з де-факто президентом явно затягується, а довготривала позиційна війна вимагає координації і штабів, планування і забезпечення юридичного захисту затриманих. Себто, якихось відносно стабільних структур. 

Але чимало подробиць стосовно партійного структурування протестів  відверто насторожують.

Для початку – оприлюднене відеозвернення Віктора Бабарико, який понад два місяці перебуває в слідчому ізоляторі, було зняте до його ув'язнення. Власне, пізніше політик і сам назвав дату запису – 14 червня. Отже плани створення партії розроблялися за місяці до виборів, хоча їх не оприлюднювали. Чи то боялися репресій, чи були якісь інші причини – але зараз ця ініціатива виглядає несподіваною. Оскільки якщо про окрему партію боялися говорити в червні – то чим відрізняється теперішня ситуація? Невже властолюбний Лукашенко раптом став "вегетаріанцем", і можна без зайвого ризику тішитися всіма перевагами реальної багатопартійності? 

Дивно виглядає і згадка у відеозверненні про "поразку опозиції". Оскільки якщо опозиція таки зазнала поразки на виборах, то чому громадяни на дадуть Олександру Григоровичу можливості насолодитися перемогою?

А третє, і, напевно, найважливіше питання – чи не викличе створення окремої партійної структури якщо й не розколу, то віддалення між учасниками протестів, з яких частина тепер "вмєстє", а частина, виходить, окремо?

Також не дуже політично виграшно виглядає заява Бабарико про те, що основне завдання нової опозиційної партії – проведення конституційної реформи. Але Лукашенко теж анонсує зміни до конституції, хоч і в неозначеному майбутньому. Себто "Вместе" і де-факто президент роблять аналогічні заяви – хай і з різними акцентами.

Природно, що подібні запитання виникли і в Світлани Тихановської, яка є фактичним лідером протестів – хоч би в силу того, що була кандидаткою на посаду президента. По-перше, вона не погодилась із тим, що "програла вибори" – оскільки саме через фальшування їх результатів білоруси вийшли на вулиці. По-друге, Тихановська наголосила, що зміни конституції не можуть бути пріоритетом за ситуації, коли слід провести чесні й прозорі вибори. За якою завгодно конституцією.  

В штабі Бабарико ніби як погодилися із зауваженнями Тихановської і підкреслили, що продовжать співпрацю з опозиційною координаційною радою.

Але питання, для чого вранці озвучувати речі, які по обіді доводиться спростовувати, нікуди не зникло.

А в якогось конспіролога може виникнути припущення, що створення партії Бабарико з її теперішньою програмою – це спроба знайти спільну мову з режимом Лукашенка. І запропонувати йому нову політсилу в якості "системної", щоб не сказати "придворної", опозиції. В обмін, скажімо, на звільнення Бабарико і припинення проти нього кримінальних справ. Подібний розвиток подій був би фактичним кінцем масштабного спільного протесту білоруських опозиціонерів.

Тому хочеться надіятися, що не дуже вдалий і не дуже доречний старт партії "Вместе" – це просто випадковість, негативний ефект від якої вдасться нівелювати завдяки щирій і чесній співпраці між лідерами білоруської опозиції.