Полювання на "зрадників Трампа": Чому пошуки анонімного критика є небезпечнішими за його критику

Історія із "зрадою президента" невідомим співробітником Білого дому, який опублікував у The New York Times колонку із жорсткою критикою президента США Дональда Трампа, якого було названо "аморальним" типом із "нестабільною поведінкою", набирає обертів.

У Білому домі вже склали список із "12 друзів Трампа" - пардон, найбільш вірогідних авторів матеріалу про сувору сьогоднішню реальність у адміністрації президента США. Високопоставлені посадовці один за одним підписують "зречення від критики Трампа" і виступають у пресі з більш чи менш правдоподібними спростуваннями описаних невідомим автором фактів. Спростовуючи заодно, щоб два рази не ходити, і свої (чи то пак цілковито вигадані) коментарі, які невдовзі побачать світ у книзі Боба Вудворда "Страх. Трамп в Білому домі". Трамп вимагає в New York Times "з метою національної безпеки передати уряду" автора матеріалу — пардон, "анонімного безвольного чиновника".

Прихильникам Трампа заяв держслужбовців про непричетність до статті явно мало — і сенатор Ренд Пол настійливо рекомендує, щоб всі члени адміністрації президента пройшли перевірку на поліграфі.

Тим часом поважна британська корпорація ВВС грає роль своєрідного "Павліка Морозова", і за допомогою лінгвістичного аналізу намагається переконати світ і Дональда Трампа в тому, що автором анонімної колонки у The New York Times є віце-президент Сполучених Штатів Майк Пенс або члени його команди. Підстави для впевненості журналістам ВВС дає той факт, що в у колонці вживаються деякі улюблені слова Пенса, а також довжина речень у колонці є нижчою, ніж то зазвичай трапляється у більшості держчиновників США — за винятком віце-президента, який має нещастя говорити короткими зрозумілими реченнями, як і автор критичного матеріалу. Бракує хіба аргументу про те, що в разі офіційного визнання Трампа недієздатним саме Пенс отримає всю повноту влади у США.

Можна по-різному ставитись до критики чинного президента США, діяльність якого, як не крути, завдала істотної шкоди геополітичним інтересам Америки. Можна підтримувати — "партизанський рух опору" посадовців Білого дому. А можна — його висміювати. А от чого робити однозначно не варто — це перетворювати адміністрацію президента США у якусь химерну подобу радянського парткому, де всі всіх у всьому підозрюють — і періодично пишуть доноси "нагору". Де люди повинні займатись не стільки своєю основною роботою, за яку їм сплачують заробітну платню із податків, зібраних з громадян, а доведенням своєї лояльності та відданості громадянину начальнику.

Очільник Пентагону Джеймс Меттіс, напевне, повинен займатись росіянами, які грозять почати у Сирії бомбардування районів, де розміщені американські війська. Очільник Держдепу Майк Помпео, мабуть, і далі мав би займатись питаннями дипломатичного стримування Росії та Північної Кореї, а також відновленням бодай якогось діалогу з ЄС,який після останнього візиту Трампа до Європи чомусь цілковито затих. А всі вони — як і той самий Майк Пенс — займаються тим, що пишуть відозви про свою непричетність до критики Трампа. І, можливо, готуються пройти перевірку на поліграфі — бо раптом хтось із них бреше.

А щодо історії з суттю критичної статті — то можна сказати тільки одну річ. Подібні звинувачення нікому і в голову не прийшло б висувати ні проти Джиммі Картера, ні проти Рональда Рейгана. Ні навіть проти Клінтона чи Обами. Просто тому, що їм би ніхто не повірив. А якщо критики пишуть, що чинний президент США володіє "інтелектом п'ятикласника", а той у відповідь влаштовує істерику і "пошуки ворогів" - то, можливо, проблема не тільки в анонімник пасквілянтах.