Мурманський міністр-втікач: Якби Україна воювала в Криму, все було б інакше

Перебуваючи в Україні, колишній чиновник розповів про політичні ігри Кремля щодо збереження впливу на сусідні держави через сепаратні території.

- Події на Сході України, агресія з боку Російської Федерації - зрозуміло, що це було сплановано. Як ви це оцінюєте з позиції посади, які ви займали в Росії?

Ю.Ш.: У Криму ситуація така, що громадяни РФ і будинки купували там, завжди вважали Крим своїм. У Росії оцінили ситуацію при втечі Віктора Януковича, поки люди будуть переобирати, поки буде призначений новий президент і так далі. Якщо б Україна тоді відповіла, ситуація склалася б інакше. Щодо санкцій, то я думаю, що політичний плюс Путіну був величезний, але якщо економічно на це дивитися, то є проблеми з енергетикою, з водою. Людям виїхати в інші країни проблематично.

- Росія не передбачала цих моментів, чи на що був розрахунок?

Ю.Ш.: Я думаю, що хотіли в подальшому якось визнати, але ситуація склалася по-іншому. У зв'язку з тим, що треба було Крим «офіціалізувати», щоб відвести увагу зайнялися Донецьком і Луганськом. Щоб відвести і розторгуватися. Знову щось не вийшло і тоді пішли в Сирію тому, що Сирія ближче до військ НАТО і, так би мовити, більш б'є по Америці.

- Перемир'я в Сирії пов'язано з тим, щоб активізувати військові дії на Сході України?

Ю.Ш.: Техніка підходить, і зрозуміло, що «ДНР» і «ЛНР» в магазині техніку не купують. Росія не хоче включати «ДНР» і «ЛНР» в свій склад тому, що це буде витратно і крім Криму – це будуть великі гроші. Хочуть приміряти через амністію тих, хто там воював. Думаю, що навесні, коли погодні умови буду дозволяти, ще якісь дії можуть вестися. Зрозуміло, навіщо таку техніку наганяти, а Порошенко і уряд не хоче ні в одну сторону, ні в іншу йти. Відвоювати Донецьк, думаю, такого наказу немає, відповідно і Мінські угоди цього не дозволяють. Європа не дає зробити цей крок Порошенку і, в той же час, всередині країни відступати теж ніхто не дасть. Все це розмежування «заморозили», і ніхто не хоче ніяких серйозних рухів.

- Все йде до того, що конфлікт буде «заморожено» за прикладом Придністров'я?

Ю.Ш.: Тільки якщо зсередини (зсередини окупованій території, – авт.) буде якесь бажання завоювати українське місто, то так. Сьогодні так, а завтра по-іншому. Важко спрогнозувати, але, якщо техніка підходить – щось буде.

- Що буде з Донецьком, Луганськом, Кримом за вашим прогнозом?

Ю.Ш.: Коли ситуація в Росії буде відносно стабільна, все це буде на такому ж рівні, як і зараз. Якщо економічні та політичні проблеми в Росії будуть збільшуватися, то, відповідно, Крим може повернутися до складу України на правах автономії. Тут велике лобіювання з боку Туреччини і кримських татар. А Донецьк, Луганськ – все йде до того, що хочуть досягти якоїсь автономії. Навряд чи Росія забере до себе.

- Так звана автономія можлива через ті ж Мінські домовленості?

Ю.Ш.: Так, що і проштовхують. Тут чисто політична торгівля. Поки Порошенко президент – дана ситуація збережеться, якщо зміниться президент через вибори, то ситуація може бути і радикальна, але тоді рішення може не у форматі АТО, хоча там і так йде війна.

- Таке рішення зберігається для перспективи автономії?

Ю.Ш.: Так, це можливо. Зрозуміло, що деякі українці не можуть з цим змиритися. Росія визнає, що це територія України, але вони хочуть домогтися тут «ДНР» і «ЛНР» (офіційно – авт.). Тут така ситуація, що служба безпеки там (на окупованій території – авт.) і всі решта їхнє (російське – авт.), - то яка це автономія?

- Якщо згадати як все починалося і у Криму, і на Донбасі - було багато масових протестів, як ви вважаєте вплив російських структур, вербування?

Ю.Ш.: Ви розумієте, і у мене є побоювання з приводу своєї особистості. Росія завжди вважала Україну практично своєю вотчиною.

- Що стосується сусідніх країн і російських імперіалістичних амбіцій?

Ю.Ш.: Що стосується України, я дивлюся відразу на економіку. Поставляли мотори, заплави якісь, був взаємозв'язок. Коли політика помінялася, президент сказав: «ми з ними не торгуємо» - та ж ракета елементарна не полетить без якоїсь запчастини. Відповідно виникає загроза безпеки всередині самої країни. Спочатку економічно, потім це переходить на політичний рівень і політики, і олігархи починають лобіювати, щоб цей зв'язок залишався. Росії все потрібно було всередині себе розвивати, а всі сподівалися на «нафтодолар».

- Вплив зберігається за рахунок загальної промислової інфраструктури в сусідніх державах?

Ю.Ш.: Звичайно, була єдина структура при СРСР. А якщо Україна йде, як було оголошено, в НАТО? У Грузії там більше поділили по національному чиннику – грузини, абхази, а з Абхазії зробили анклав.

- Заворушення в Молдові (не без участі Росії) можуть вплинути на безпеку України через одеський регіон?

Ю.Ш.: Там ситуація така, що ПМР, невизнана, але вона перебуває у складі Молдови. Президент Євген Шевчук і партія «Оновлення» (партія Шевчука – авт.) дуже тісно пов'язані з «Єдиною Росією» і Росія вкладає в цю ділянку республіки, щоб розторговувати ситуацію на політичному полі. Молдова збирається повністю в Євросоюз, а Придністров'я це пригальмовує.

- Це як важіль впливу?

Ю.Ш.: Так, це частина території (яка нібито не хоче євроінтеграції – авт.). Це політичні ігри, як з Кримом, наприклад.

- Які кроки повинні бути зроблені, щоб подібну ситуацію врегулювати в Україні?

Ю.Ш.: В Україні президент не може самостійно вирішувати питання – у нього зобов'язання перед Євросоюзом і всіма міжнародними партнерами. Він сам мало впливає на велику політичну ситуацію. Якщо внутрішню ситуацію він тримає, то в рішеннях зовнішньої політики він заручник.

- Так світове співтовариство в чому зацікавлене?

Ю.Ш.: Світова спільнота не зацікавлена в хаосі, але хаос у них вийшов з біженцями. Але Європі не треба, щоб завтра «ЛНР» і «ДНР» дійшли до Закарпаття. Європі потрібно тримати Україну як буфер між усіма цими конфліктами.

- І не пускати та не відпускати?

Ю.Ш.: Так, і не підпускати до себе і далеко не заходити.

- Тобто політика сусідських країн залишиться надовго?

Ю.Ш.: Поки ситуація не стане вкрай гранична, ніхто не буде ні вперед, ні назад відходити. Будуть Порошенко завдання ставити, радити. Йому доведеться прислухатися до того, що кошти виділяються на підтримку України і все це взаємопов'язано.

- Чому ви переїхали в Україну?

Ю.Ш.: Ця ситуація склалася ще 6 років тому. Я працював віце-мером міста Архангельська, після чого перевівся міністром територіального розвитку та будівництва Мурманської області, недовго пропрацювавши, ситуація склалася наступна: будівельна фірма «Монтажспецстрой» виграла тендер на будівництво житлового будинку, отримала аванс і на цей аванс придбався завод ТОВ АС «ЗБВ № 1», який знаходиться в місті Архангельську. Після придбання (заводу – авт.) слідчі органи, не перевіряючи дані факти, порушують кримінальну справу. Прийшов чоловік абсолютно з вулиці і заявив, що потрібно перевірити корупційну складову в цьому договорі. Після т. зв перевірки було виявлено, що ця фірма переказала (грошові кошти – авт.) на третю фірму «одноденку». Я заявляю, що генеральний директор «Монтажспецстроя» говорив у мене на нараді, що вони купують завод вартістю близько 89 мільйонів (російських рублів – авт.). Це було зроблено. Як не дивно, цей завод отримав обладнання в тому ж місяці. За політичним бажанням або небажанням слідство на цьому зупинилося і висунуло мені звинувачення в перевищенні посадових повноважень, а далі це переросло в шахрайство. Що стосується перевищення посадових – аванс перекладав сам особисто мер Павленко (Віктор Павленко, екс-мер Архангельська – авт.), з яким безпосередньо я працював і до перекладу цього авансу відношення не мав. У зв'язку з тим, що мого підпису там немає, звинувачення в перевищенні посадових повноважень з мене знято, і, стали шукати що до мене «пришити». Я тоді в міністерстві дізнався, що через тиждень на мене заведуть кримінальну справу – так і сталося. Зі слідством я спілкувався, збирався їхати до них, але ні мене, ні адвоката слідство не запрошувало і не розбиралося з пред'явленням мені обвинувачення. Слідче управління подало мене в розшук, не переконавшись, де я перебуваю, при тому, що я був на зв'язку зі слідством постійно. Через деякий час ще одну справу завели, пов'язану з ВАТ «ТГК-2». Там був теж проплачений аванс. Люди за вказівкою Корольова Андрея Юрійовича (генеральний директор підприємства «ТГК-2» - авт.) перевили на його особисті потреби і цілі (грошові кошти, – авт.). Після цього за підробленим підписом, щоб послатися на мене, була введена до складу за установчими документами фірми ТОВ «БК Моноліт» моя тітка. Як я не вказував слідчим органам на необхідність перевірки реальної підпису, слідство ніяк не реагує. Я переконаний, що ні довіреності, ніякого підпису вона там не ставила і засновником не може бути. Відповідно, це все підроблені підписи, щоб дискредитувати мене. Слідству я все це вказував, на що мені відповіли, що доводи, зазначені мною, перевірялися і їм дана належна правова оцінка. Тобто далі слідство не хоче розбиратися. Ці справи були всі замовні, щоб дискредитувати мене.

- Ви попросили в Україні політичного притулку?

Ю.Ш.: Політичного притулку мені Україна не надала. Я зараз перебуваю під захистом однієї міжнародної організації.

- На даний момент, які слідчі дії відбуваються у відношенні вас у Російській Федерації?

Ю.Ш.: Слідчих дій відносно мене ніяких не проводять тому, що я в розшуку. За цей час погрожували моїй матері, тобто тиснули на мою сім'ю. Тут (в Україні – авт.) під час режиму Януковича міліція приходила на адресу проживання моїх родичів і пропонувала закрити справу в обмін на дачу свідчень проти Іллі Михальчука – губернатора Архангельської області. Я відповідно відмовився, але мені дали час на роздуми. Але, до речі, Михальчук незабаром сам склав свої повноваження.

- З якої причини проти вас фальсифікувалася справа?

Ю.Ш.: Для того, щоб я й інші особи дали свідчення проти Михальчука і тим самим зняти його з посади губернатора Архангельської області в цілому і раніше строка.

- Чим зараз ви займаєтеся в Україні?

Ю.Ш.: Зараз ми займаємося більше гуманітарними, волонтерськими та правозахисними заходами. У нас є міжнародні програми, які ми збираємося впроваджувати в Україні. Тут багато росіян, які, як і я, потрапили під такі «лещата» правоохоронних органів, яким так само необхідна допомога, насамперед правова. Крім того, звертаються люди, які приїхали і воювали тут в АТО. У них серйозні проблеми тому, що закон про громадянство прийняли, але вони не можуть його отримати тому, що вони не служили в Збройних силах України, а в добровольчих батальйонах. Добровольчі батальйони відповідно під цей закон не потрапляють і практично усім відмовили в отриманні громадянства.

- Ви збираєтеся назад до Росії?

Ю.Ш.: Я хочу встановити істину у своєму питанні і розібратися в справі. Я пропонував і поліграф, і готовий сам пройти, але слідство все влаштовує. Я намагався через адвокатів встановити контакт, але якщо я приїду – арешт.