Маніфест Суркова: Навіщо радник Путіна закликає проголосити на Росії монархію

З російського публічного простору доволі давно зникли такі речі, як політичні програми чи маніфести. За політичною реальністю в країні давно стежать за "сигналами з Кремля", кадровими рішеннями, натяками і їх потрактуваннями.

Але помічник президента Росії Владислав Сурков зумів сьогодні цю тенденцію подолати і опублікував у пресі новий "маніфест путінізму".

Матеріал вийшов довгим і непростим для читання. Хоча б тому, що текст Суркова - це плутана і дещо дивна писанина, де класична "реальполітік" плавно перетікає в "гумільовщину", зневага до "західних химер" демократії підкріплюється дивними концепціями "глибинного народу", який "все знає, все може", а хоче, вочевидь, тільки Путіна на престолі.

Напевно, найбільш чітке уявлення про стиль і букву матеріалу дає такий пасаж: "Велика політична машина Путіна тільки набирає обертів і налаштовується на довгу, важку і цікаву роботу. Вихід її на повну потужність далеко попереду, так що і через багато років Росія все ще буде державою Путіна, подібно до того як сучасна Франція досі називає себе П'ятої республікою де Голля, Туреччина (при тому, що при владі там зараз антікемалісти) як і раніше спирається на ідеологію "Шести стріл" Ататюрка, а Сполучені Штати і понині звертаються до образів і цінностей напівлегендарних "батьків-засновників".

Після чого Сурков порівнює Путіна з Іваном Грозним, Петром Великим і Леніним - як "наріжними стовпами" російського шляху.

Якщо ж пробратись через всі заплутані словесні конструкції, суть статті Суркова доволі проста. Вона полягає в тому, що теперішній феодально-клептократичний режим в Росії - це і є "особливий шлях" розвитку держави, який російські інтелектуали шукали століттями. І що цей шлях не тільки доведе Росію до "осяйних вершин" - але і стане справжньою спокусою для західних обивателів, які втомились від облуди своїх давно набридлих демократій.

І в такому стилі викладено більше близько 5 сторінок формату А4. Кому і для чого потрібна ця дивна інтелектуальна пам'ятка епохи пізнього путінізму?

Практично всі адекватні коментатори, які читали матеріал, сходяться в одному. Адресатом цієї статті, насправді, є тільки одна людина. Цю людину звати Володимир Путін. Нікому іншому ця писанина більше не цікава.

Найбільш просте і примітивне пояснення ситуації виглядає наступним чином. Сурков попав у немилість, накосячив з "Л-ДНР", і зараз вирішив влаштувати сеанс публічного е-е... скажемо м'яко, захоплення владою. Але якихось серйозних маркерів, які б підтверджували цю теорію, наразі немає.

Тому не менш ймовірним є і наступне пояснення. Володимир Путін справді вагається, чи йти йому на вибори в 2024 році - чи передумати. Поставивши, наприклад, чергового - чи навіть того самого спадкоємця. І це вагання абсолютно щире.

При тому достатньо впливова група людей всередині Кремля, до якої належить Сурков, кровно зацікавлена в тому, щоби Путін залишився. Наприклад, тому, що безхребетного "спадкоємця" можуть банально зжерти зміцнілі силовики, які візьмуть владу і продовжать правити Росією вже від імені Путіна радше як "верховного божества", наглухо закритого в підмосковній дачі. Якщо подібне трапиться, то з впливовими "гуманітаріями" - і Сурковим у перших рядах - почнуть траплятись нещасні випадки та інші прикрості з просто-таки неймовірною швидкістю.

Тому для Владислава Суркова без перебільшення життвєо необхідно залишити Володимиру Путіна на троні. У прямому значенні цього слова - бо пішовши на наступний термін, він буде змушений демонстративно відмінити чинну російську Конституцію, і тоді вже залишатись до кінця.

Сама поява цієї статті є свідченням того, що один з архітекторів путінського режиму, який свого часу вигадав термін "суверенна демократія", а зараз пропонує перейти до "суверена" без всіляких додатків, боїться за своє майбутнє.

І судячи з публічної заяви прес-секретаря російського президента Пєскова про те, що статтю обов'язково буде надано для ознайомлення Володимиру Путіну, боїться не тільки Сурков.