Polexit: Чому Туск заговорив про вихід Польщі з ЄС

"Не так важливо, чи Ярослав Качинський планує вихід Польщі з ЄС, чи тільки ініціює певні процеси, котрі ним закінчаться... Загроза дуже серйозна, смертельно серйозна, Polexit можливий" - таку заяву зробив у Варшаві президент Європейської Ради і колишній польський прем'єр Дональд Туск.

Додавши, що колишній прем'єр-міністр Великої Британії Девід Камерон також не мав наміру виходити з ЄС - але ситуація дійшла саме до такого фіналу. І зовсім вже неполіткоректно додавши, що "бажання утримати Польщу в Європі за будь-яку ціну буде, мабуть, трохи менше, ніж у випадку з Великою Британією"

Звичайно, злі язики можуть сказати, що подібний песимізм Туска викликаний не так турботою за долю вітчизни, як роздратуванням від того, що за кілька годин перед тим йому довелося переконувати польських слідчих у власній непричетності до фінансової піраміди Amber Gold. А також бажанням допомогти своїй партії "Громадянська платформа" у справі електоральної боротьби із польськими правими та популістами.

Втім, песимізм Туска не є цілком безпідставним. І штука не тільки - і не стільки - в тому, що Європейська комісія місяць тому направила до суду ЄС у Люксембурзі скаргу на Польщу через ухвалення суперечливого закону про Верховний суд. І що скаргу цю, скоріше за все, буде задоволено - а політики з "Права і справедливості", більш ніж ймовірно, захочуть це рішення або проігнорувати, або прокоментувати. І складно сказати, що гірше.

Нова - і вельми реальна - загроза для перспектив перебування Польщі в ЄС полягає в тому, що епоха "доброї бабусі Меркель" наближається до кінця. І, якщо зважити на той факт, що при владі вона все-таки якийсь час іще перебуватиме, після чого будуть вибори і довге та непросте формування нової коаліції - то можна з достатньою певністю прогнозувати той факт, що зовнішньополітичний вплив Німеччини на якийсь час ослабне.

Якщо при тому зважити на вихід Великої Британії з ЄС, природнім лідером союзу на якийсь час стає молодий і амбітний Макрон. Який категорично не переносить польської "особливої демократії" і польського націоналізму.

"Польща перебуває на шляху самоізоляції в Європі", "Європа - це не супермаркет... для членів Вишеградської четвірки", і багато інших подібних сентенцій озвучив президент Франції за останні декілька місяців. При тому його жорсткі заяви залишались тільки заявами - допоки стримувались позицією Німеччини, де також були не в захопленні від поведінки східноєвропейських членів союзу, але на рішучі дії не наважувались. Натомість в найближчі місяці Париж явно перехопить частину зовнішньополітичних ініціатив у Берліну, і слідом за заявами можуть початись якісь практичні дії. Звичайно, попервах не буде йтися про необхідність когось звідкись виключати - просто буде взятий курс на прив'язку фінансових субвенцій з загальноєвропейського бюджету до відданості всім нормам і цінностям ЄС. Після чого риторика Варшави стане далеко більш різкою. З іншого боку, південноєвропейські держави, які теж зіткнулися з помітними економічними проблемами, охоче підтримають Макрона у антипольських ініціативах - після чого в хід підуть емоції, амбіції та ображене самолюбство лідерів з обох боків. Результати подібного сценарію передбачити складно - але вони однозначно не сприятимуть єдності всередині ЄС.

Сценарій якихось геополітичних потрясінь, схоже, видається ймовірним і самим полякам. На місцевих виборах явка била всі можливі рекорди, і громадяни голосували не так за локальних посадовців, як за майбутнє країни. От тільки результат вийшов половинчастий - у великих містах виграли ліберали, а "ПіС" зберіг домінування у провінції.

Тому чіткий прогноз майбутнього Польщі дадуть, скоріше за все, парламентські вибори 2019 року. Після яких стане зрозуміло, чи повернеться ця країна до повноцінного членства у ЄС - чи конфлікт між Варшавою та Брюсселем тільки наростатиме.