"Зелені чоловічки" у Мінську: Для чого Путін відправив "вагнерів" до Лукашенка

Історія з російськими найманцями, яких затримали в Білорусі, на перший погляд, виглядає більш ніж дивною. Чого вартий сам пасаж про те, що "чоловіки 1974-1996 років народження... прибули в санаторій Мінського району. Там на них звернула увагу адміністрація: вони не були схожі на російських туристів, не вживали спиртного і не відвідували розважальних закладів". Якщо це правда – то складається враження, що хлопці приїхали робити свої мутні справи і навіть не попрацювали над прикриттям. І це в Білорусі, де в кожному готелі є як мінімум парочка стукачів від КДБ.

Перша думка, яка виникає при прочитанні цієї новини – що ці конкретні "зелені чоловічки" існували не в суворій білоруській реальності, а виключно у вигадливій голові Олександра Лукашенка.

Але той факт, що Мінськ оприлюднив списки затриманих росіян, а Захар Прилєпін впізнав прізвища найманців, які разом із ним воювали на Донбасі, версію про "качку від Лукашенка" цілком спростовують. Хоча і заява Прилєпіна про те, що бойовики потрапили в Білорусь в процесі транзиту в "інші теплі держави", теж не витримує ніякої критики. Рейсів ні на Лівію, ані на Сирію з Мінська немає, та й Білорусь ніби як знаходиться в прмо протилежному напрямку від країн, де воюють російські найманці.

Врешті, після історій з "солсберецькими" шпигунами чи, приміром, російськими розвідниками в Брюсселі, які дбайливо зберігали в гаманцях чеки за таксі від казарми ГРУ до аеропорту - дивна поведінка "­вагнерів" цілком може бути наслідком непрофесіоналізму.

Отже, найманці, скоріше за все, таки в Білорусі були. І їх справді затримували тамтешні спецпризначенці. За такої ситуації можна розглядати два головні сцнарії подій.

Перший із яких передбачає, що "вагнери" прибули до Білорусі з відома Олександра Григоровича. І їхня ціль полягала в тому, щоби допомогти білоруському президентові в майбутніх непростих виборах. Про небезпеки яких для чинної білоруської влади Depo вже неодноразово писало.

Наявність в країні іноземних найманців дає Лукашенку одразу дві електоральні переваги. По-перше, можна виправдати будь-яке обмеження громадянських прав і свобод. Хоче опозиційна кандидатка провести зустріч із виборцями, подає заявку, а тут раз – і антитерористині навчання в тому місті. Російських диверсантів шукають. На вулицю не виходити. Чи, принаймні, більше трьох не збиратися.

По-друге, усвідомлення того, що "довкола вороги", і тільки дії білоруських правоохоронців втримують Білорусь від кривавого хаосу – це теж аргумент на користь Лукашенка. Оскільки патріархальне білоруське суспільство, як би не набрид йому беззмінний президент, навряд чи повірить, що жінка зможе адекватно керувати армією та спецслужбами за умов іноземної агресії. Проти подібної версії говорить те міркування, що Путін, для якого "вагнери" є своєрідним аналогом "Іноземного легіону", навряд чи захотів би реалізувати сценарій, за якого "якісь там білоруси" відловили три десятки російських "суперменів" просто в готелі, пов'язали, як кошенят, і викинули з країни. Оскільки інкримінувати їм щось серйозне на цьому етапі буде неможливо. Втім, якщо подібний сценарій все ж  реальний – то після сьогоднішньої новини в російсько-білоруських стосунках слід очікувати потепління, а на білоруську опозицію чекають не найкращі часи.

Натомість інший сценарій передбачає, що все було всерйоз. Чи то "вагнери" після нечесних виборів (а які іще зможе організувати Лукашенко?) мали "очолити білоруський Майдан" і розвернути його в бік Москви – а проросійські організації мали їм в тому допомогти. Чи то "диких гусей" відправили просто для того, щоб вони "розхитали човен" і спровокували максимум насильства, жертв і руйнацій. Для того, щоб російське телебачення могло отримати правильну картинку і могло полякати ростовських обивателів розповіддю про те, що буває, коли народ повстає проти влади. Чи то може найманці і справді мали допомогти опозиції в обмін на гарантії проросійського курсу. Хоча цей варіант якраз не надто ймовірний – бо що можуть вдіяти кілька десятків "вагнерів" проти силової машини Лукашенка? Навіть за умови, що далеко не всі "гвинтики" цієї машин готові підтримувати зараз офіційний Мінськ.

Якщо найманці і справді прибули без запрошення з Мінська, то найближчим часом слід очікувати на непрості часи як для проросійського лобі в білоруській владі (воно, до речі, від початку року пережило вже не один удар), так і для організацій "русского міра", яких в Білорусі також немало.

Втім, як би там не було, історія з найманцями однозначно піде на користь підупалому рейтингу білоруського президента. Незалежно від того, хотів цього власник "диких гусей" Пригожин та його головний клієнт, чи ні.