Гонка озброєнь: Для чого Росія, США та Європа почали ракетні стрільби

Впродовж останньої доби повідомлення про запуск важких ракет сипалися, як у часи космічних перегонів між США та СРСР. Єдина прикрість полягає в тому, що в повідомленнях цих йшлося не про космічні місії, а про міжконтинентальні балістичні ракети.

Зокрема, о 9:01 за київським часом командування Військово-повітряних сил США провело випробувальний запуск міжконтинентальної балістичної ракети Minuteman III з авіабази Ванденберг в окрузі Санта-Барбара штату Каліфорнія.

Неозброєна триступенева ракета, здатна долати більше 10 тисяч кілометрів, мала вразити ціль на полігоні в центральній частині Тихого океану. Офіційної інформації про підсумки запуску наразі не було, але й повідомлень про якісь проблеми також не надходило.

Minuteman III - це "становий хребет" американських сил ядерного стримування. У бойовій готовності перебуває без малого півтисячі цих ракет, які на сьогодні є єдиними американськими наземними МБР. І хоча виготовляли ці ракети в далеких 1970-х роках, тільки за останнє десятиліття в їх модернізацію було вкладено більш ніж 7 мільярдів доларів.

З півгодинним відставанням від США відстрілялась і Росія. О 9:31 за Києвом з космодрому Плесецьк російське Міноборони провело навчально-бойовий пуск твердопаливної міжконтинентальної балістичної ракети "Ярс" мобільного базування, що мала вразити цілі на камчатському полігоні "Кура".

На відміну від американців, росіяни одразу відзвітували, що "метою пуску було підтвердження тактико-технічних і льотних характеристик перспективного ракетного комплексу. Завдання виконані в повному обсязі".

Звичайно, у цих запусків були якісь формальні технічні причини. Зокрема, у США в кінці січня Northrop Grumman виграла стомільйонний контракт на підтримку двигунів Minuteman III у робочому стані - і запуск цілком міг стати частиною цієї програми.

Російські "Ярси", на відміну від американських ракет, є відносно новою розробкою, яка поступила у війська близько 6 років тому - але за всю історію їх існування було здійснено лише 4 запуски, і сьогоднішній, 5-ий, міг бути продовженням випробувань реальних характеристик ракети після початку реальної бойової служби.

Втім, всі ці технічні резони не можуть приховати того факту, що сьогоднішній майже синхронний запуск став похоронним салютом у пам'ять про похований договір про РСМД.

Більш відвертою у цьому плані була Франція, яка учора провела навчання - імітацію місії по ядерному стримуванню якогось надто агресивного сусіда. В ході навчань відбулись запуски авіаційних ракет, здатних нести ядерну боєголовку. Якщо звернути увагу на той факт, що ракети запускали з винищувача Rafale, в якого дальність польоту у 3 з гаком тисячі кілометрів - нескладно здогадатися, якого агресивного сусіда мали на увазі в Парижі.

Паралельно з тим у Парижі оголосили, що в зв'язку з кончиною договору про РСМД і загальним погіршенням безпеки на континенті, Франція починає активну розробку гіперзвукової зброї. Проект під назвою V-Max, що має на меті створення гіперзвукового бойового блоку, здатного розвивати швидкість до 6 тисяч кілометрів на годину, має бути завершеним до 2021 року.

Врешті, що говорити про США, Росію чи ЄС - коли навіть Павло Клімкін заявив, що Україна може почати виробництво власних ракет середньої та малої дальності, щоб захистити себе в умовах, коли договір про РСМД більш не діє. Чи піде справа далі від заяв - хтозна, хоча наявність ракет середньої дальності гіпотетично могла би стати помітним стримуючим фактором від повномасштабних бойових дій між Україною та Росією.

Таким чином розрив договору, який обмежував можливості тільки Росії та США, став сигналом для гонки озброєнь між багатьма країнами. Що викликано очевидними причинами. По-перше, вихід Росії з РСМД - це загроза не так для США, як для Європи. Яка зараз є як ніколи не впевнена в підтримці трансатлантичних союзників. А другий резон на користь розробки забороненої до минулого вікенду зброї полягає в тому, що, на відміну від професійної армії, великий ракетний арсенал для індустріально розвинутої країни - це відносно недорогий спосіб мати засіб протидії прямій військовій агресії. І та ж Німеччина, влада якої, попри збільшення асигнувань чи то не може, чи не хоче створити боєздатну армію, може за лічені місяці створити порівнянний з російським арсенал ракет середньої дальності, забезпечивши собі певну подобу безпеки. Яка, як не крути, буде помітно більш реалістичною, ніж наявний стан справ.