"Іскандерів там нєт": Чому Росія приховує свої ракети у Вірменії

Історія з використанням оперативно-тактичних ракет "Іскандер" під час конфлікту в Нагорному Карабаху стала предметом уваги з боку політиків вже давно. Одразу після того, як прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що ракети з цього комплексу використовувалися проти військ Азербайджану, але "вибухали тільки в 10% випадків".

Щоправда, через кілька днів йому зателефонував його російський колега Володимир Путін. Після чого очільник Вірменії різко змінив свою думку, і заявив журналістам, що його "неправильно поінформували" про ефективність російської чудо-зброї.

І ось за місяць тема "Іскандерів" знову стала актуальною після того, як азербайджанське агентство з розмінування територій в п'ятницю продемонструвало в Баку уламки двох ракет. Представник Баку повідомив журналістам, що це фрагменти ракет з ОТРК "Іскандер", виявлені в місті Шуша 15 березня в процесі проведення розмінування. Додані фото фактично підтверджують слова Пашиняна – принаймні про те, що вірмени використовували "Іскандери". Чітко сказати, чи детонували продемонстровані ракети, чи просто зруйнувалипся в процесі падіння, з наявних фотоматеріалів неможливо. Викликати запитання може той факт, чи справді ракети були випущені Вірменією по місту Шуша, і чи немає тут випадково складу військового злочину. Але, з іншого боку, і стовідсотково довіряти заявам азербайджанської сторони стосовно місця знаходження цих боєприпасів теж, мабуть, було б не надто розважливо.

Додаткове нерозуміння в історію вносить той факт, що на продемонстрованих уламках ракет вказано, що це боєприпаси саме для "Іскандера-М" – модифікації, яка використовується тільки в Росії, а у Вірменію поставлялися тільки "Іскандер-Е".

Як би там не було, але Кремль знову активно втрутився в історію. За лічені години після прес-конференції в Азербайджані прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков оприлюднив інформацію про те, що ракетні комплекси "Іскандер" під час конфлікту в Нагірному Карабаху не застосовувалися – і крапка.

Здавалось би, складно зрозуміти, чому в Москві так хвилюються стосовно того, хто і яку зброю використовував у війні, що ніби як завершилася. Тим паче, що господар Кремль у цьому конфлікті зіграв роль "миротворця".

Причина цих хвилювань, здається, проста. Росія багато років постачала Вірменії найрізноманітнішу і найсучаснішу зброю. А під час реального бойового зіткнення раптом стало очевидно, що ця зброя зовсім не гарантує перемоги. "Іскандери" не зупинили просування азербайджанських сил.

Турецькі та ізраїльські БПЛА під керуванням азербайджанських операторів за лічені дні знищили радянсько-російську систему ППО – при чому як "стародавні" С-125, так і модернізовані С-300, і надсучасні Тор-М2КМ. Після чого зайнялись знищенням ствольної та ракетної артилерії, складів з боєприпасами, і всього, до чого могли дотягнутися. Це при тому, що за лічені місяці перед конфліктом російсько-вірменські навчання ППО завершилися бравурною реляцією про "Байрактари" нам не страшні".

Подібна ситуація, без сумніву, буде помічена й іншими споживачами російської зброї. Які, скоріше за все, можуть засумніватися в "ідеальній" продукції російського ВПК, що в умовах реального військового конфлікту демонструє далеко не такі видатні якості, як у прес-релізах російських збройних монополістів. Більше того, провальна практика використання "Іскандерів", які свого часу стали одним з пропагандистських символів бездумної військової експансії путінського режиму, може зіграти проти Кремля і у внутрішній політиці. Тому про те, що "Іскандерів" у Нагорному Карабаху не було, бо не могло бути", ми, схоже, почуємо іще не раз.