Чому Путін порушує Мінські угоди

Бойовики роблять вигляд, що домовленості 12 лютого їх не стосуються. А це означає, що Путін досі вірить, що Меркель і Олланд прибіжать до нього просити новий мир

Скільки не кажи «цукор», а в роті солодше не буде. Це ж стосується і розмов про мир після Мінська-2. Росія порушувала Женевські угоди, перші Мінські домовленості, буде порушувати і другі. Тому що Путін впевнений: будуть треті, четверті, п'яті. А в проміжках між ними його бойовики будуть намагатися просуватися далі, пише «ДС».

Їм потрібне Дебальцеве. Це найбільший залізничний вузол, контроль над яким дозволяє перекидати військову техніку і снаряди не «гумконвоями», а рухомими складами. Тому за Дебальцеве бої будуть тривати й далі. Путіну необхідно, щоб його терористи взяли цей населений пункт. Після чого в Кремлі погодяться на нові переговори. У Мінську, Алма-Аті, та хоч у Брюсселі. Підсумок один й той самий: у Москві досягнуті угоди знову поставлять з ніг на голову. Щоб затягувати час.

У Кремлі бачать слабкість лідерів країн ЄС, бачать, що в Європейському Союзі намітився розкол з приводу українського питання. Німецька лінія проти американо-британської. На цьому розколі будуть грати. Францію в рахунок приймати не варто. У Парижа давня традиція влазити туди, куди його не просять. Прихильники німецької лінії демонструють бажання посилити санкції, але при цьому роблять все, щоб вони якомога менше стосувалися їхньої економіки. Приклад тому сьогоднішнє рішення розширити санкції на Кобзона, «Моторолу» і «Гіві». Які орієнтуюються на Берлін проти надання Києву летальної зброї. І взагалі - вони демонструють «втому» від України. Власне те, чого Путін і добивається. Американо-британський пояс готовий допомагати нашій країні не тільки санкціями. Але все залежить від рішення Барака Обами. А його, на жаль, немає. У Кремлі бачать цю слабкість і продовжують гнути свою лінію. Адже в Україні Путін воює проти Заходу, і поки в ЄС та Білому домі згодні цю війну програвати, реального миру не бачити. Будуть безкінечні й марні переговори.

Але у Кремля, крім ескалації конфлікту на сході України, є свої сценарії і для іншої частини нашої країни. Один з них - підштовхнути Київ до введення воєнного стану. Що може викликати невдоволення громадян. Адже військовий стан тягне за собою серйозні обмеження прав і свобод. Інший сценарій - максимально затягувати війну на сході для того, щоб не дати Україні проводити реформи, а витрачати кредитні гроші на військові потреби. Крім того, і це в Москві добре розуміють, людський ресурс у нас не безмежний. Нинішня хвиля мобілізації проходить зі скрипом, наступна навряд чи буде ефективнішою. Особливо якщо в країні безкарно діють ЗМІ, які своїми провокаційними публікаціями та сюжетами навмисно зривають призов в армію. Є й третій сценарій - чергове «перемир'я», за задумом Кремля, має підірвати позиції президента Порошенка. У російських ЗМІ улюблена тема - «партія війни» проти «партії миру». Вже сьогодні вони пишуть, що «партія війни» нібито готує переворот. Нісенітниця, звичайно. Але ми прекрасно пам'ятаємо геббельсівську фразу: «Якщо ви скажете досить велику брехню і будете її повторювати, то люди в підсумку у неї повірять».

Чи є вихід із ситуації? Світова спільнота прекрасно розуміє, що без реальних економічних санкцій Путін й далі буде діяти як розбійник. Напівзаходами його не зупинити. Тим паче, якщо розбійнику догоджати. Українська сторона, погодившись на другий Мінськ, поступила абсолютно правильно. Але третій, четвертий і так далі етапи переговорів ще більше заганяють ситуацію в глухий кут. Одні експерти закликають президента відмовитися від «нормандського формату» і говорити безпосередньо з Обамою. І це правильно. Інші - погодитися на Придністров'я-2 і проводити реформи. Тут проблема - Путіна не влаштовує мир в Україні, навіть якщо Київ відпрвить «ДНР/ЛНР» під три чорти. Тому війна, нехай і не у найгарячішій формі, на жаль, буде продовжуватися.

Але у Києва є варіанти тиску на Москву. Наприклад, Крим. Дивний договір про постачання туди електроенергії має бути розірваний. Поки Україна не перетворить півострів у блокадний острів, Путін буде тиснути на сході. Зима закінчується, а в Крим чомусь досі завозять українські продукти. Незрозуміло, ми протистоїмо окупантам або годуємо їх! Хорошу ідею про репарації висловив прем'єр Арсеній Яценюк. Але його ініціатива без активної роботи дипломатів, без судових позовів до Росії, без суду над цією країною-агресором в Україні, виглядає як ефектний піар і не більше того. Необхідно зрозуміти, що Захід своїми санкціями (це слово вже пора писати в лапках) Росію покусує, але смерть путінського режиму знаходиться в наших руках. А у нас чомусь бояться цю смерть прискорити...

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна