"Планова заміна" Йованович: Чому Трамп відкладає "українагейт"

Чутки про відставку надзвичайного і повноважного посла США в Україні Марі Йованович, які активно циркулювали вже декілька місяців, дійшли до логічного завершення. Офіційний представник Державного департаменту США у відповідь на запит "Укрінформу" повідомив, що заміна посла США в Україні Марі Йованович таки відбудеться - але при тому є "плановою".

У Державному департаменті уточнили, що "підтверджена дата від'їзду" американської дипломатки 20 травня узгоджується з процесом передачі президентської влади в Україні.

Якщо дивитись на передбачуваний рік завершення повноважень Йованович - то вона дійсно мала повертатися до США у 2019-му. Хоча повертатися із Києва вона мала у липні, а не у травні - що, вочевидь, спростовує версію "планового завершення" повноважень. Спростовує, втім, не надто радикально. Особливо якщо зважити на той факт, що Йованович критикувала маса людей - починаючи від сина президента США Дональда Трампа-молодшого і завершуючи українським генпрокурором Юрієм Луценком.

Тому передчасне завершення терміну повноважень Йованович є явною поступкою Держдепу США загалом і Майка Помпео зокрема вимогам та інтересам чинного господаря Білого дому. Але поступкою мінімальною і чисто символічною.

І явно не пов'язаною із "наїздом" української прокуратури і розповідями про "списки недоторканих" для українського правосуддя, про які з непідробним ентузіазмом розповідав Юрій Луценко і які держсекретар США називає "обурливою фабрикацією". Явно ставлячи при тому "честь мундиру" свого відомства вище від можливості прислужитися своєму теперішньому патрону. Цій якості американського посадовця треба було би повчитись і його українським колегам.

Якщо порівняти сумну долю Манафорта, компромат на якого нібито за сприяння Йованович зібрали начебто директор НАБУ Артем Ситник і спецпредставник ФБР в Україні Карен Грінавей, стає зрозуміло, що співробітниця Держдепу відробилась навіть не легким переляком - а просто символічним попередженням.

А зі всієї історії можна зробити два висновки. Перший полягає в тому, що "українагейт", на можливість кого натякав як сам Дональд Трамп, так і члени його команди, не почнеться паралельно із поверненням Йованович з України. І причини цього - очевидні. До листопада 2020 року, коли Трампу доведеться вийти на нову дуель за президентські повноваження, іще надто багато часу. І якщо розпочати "українагейт" зараз, то впродовж 18 місяців всім стане зрозуміло, що за справою стоїть порожнеча. А навіть якщо й не зовсім порожнеча - то публіка пообурюється і забуде подробиці справи. Тому історія з роллю українських посадовців у долі екс-керівника виборчого штабу Трампа якщо й спливе на інформаційну поверхню з повним розмахом, а не у вигляді голосних, але безнаслідкових твітів Трампа, то не раніше, ніж на початку наступного року.

А другий момент, на який варто звернути увагу українським посадовцям - так це на факт, що їхні свідчення сприймають у Вашингтоні без зайвої серйозності та пієтету. Навіть у період правління Дональда Трампа, коли здоровий глузд є не найсильнішою рисою очільника адміністрації. Тому займатись доносами на американських посадовців їхнім шефам можна і треба (чи може, й не дуже треба?) тільки тоді, коли в руках є серйозні докази. Судячи з небезхмарного, але й не провального завершення кар'єри посла Йованович, у Держдепі їй зарахували в якості провини тільки відверту критику Трампа.