Після перемоги: Чи зник ризик російського реваншу в ПАРЄ

Самогубча дипломатія російських лобістів, недалекоглядна позиція Кремля, рішучість британських дипломатів та праця українських - такими стали складові вчорашньої перемоги. Але війна, звісно, не закінчена

Тарас Паньо

Перемога таки трапилась. На вчорашньому засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи голосів для заміни санкційних правил на користь Росії не знайшлося. І хоча резолюцію з цього питання не відхилили, оскільки її ініціатори прийняли рішення не ставити її на голосування, а перенести на наступний рік, все, що відбулось, є явною перемогою України.

Ця перемога була далеко неочевидною іще навіть тиждень тому. Оскільки на користь росіян працювало чимало людей і чимало ресурсів. А генсек Ради Європи Турбйорн Ягланд, що завше підозріло добре ставився до Росії, в останні місяці поводився, як співробітник кремлівської адміністрації.

Паралельно із тим Іван Солтановський, представник Росії у Раді Європи, чи то будучи переконаним у гарантованій перемозі, чи то, ймовірніше, виконуючи директиву Путіна щодо "гри на підвищення ставок", за день до голосування у ПАРЄ заявив перед посадовцями організації та Комітетом міністрів РЄ, що навіть зміна регламенту та ускладнення механізму накладення санкцій - це тільки "перший крок" до того, щоби повернути російську делегацію до повноцінної участі в роботі ПАРЄ, а російські гроші - у скарбничку членських внесків.

Втім, саме цей шалений і неконтрольований натиск, здається, зіграв з Кремлем злий жарт.

Юридичні махінації, за допомогою яких Ягланд намагався довести, що введення санкцій, передбачених статутом ПАРЄ, суперечать статуту ПАРЄ (про них нещодавно писало Depo), викликали явне роздратування депутатів організації, у яких, схоже, виникло стійке відчуття, що їм пропонують взяти участь у відвертому юридичному фарсі.

Натомість виступ Солтановського, який так вразив бюрократів і дипломатів, для яких "вихід Росії з ПАРЄ" - це майже синонім "ядерного апокаліпсису", не справив жодного враження на звиклих до жорстких словесних баталій та погроз парламентарів, які приймали вчорашнє рішення. І якщо Солтановський так і не наважився прямо пригрозити виходом Росії з ПАРЄ - хоча й робив на це, кажуть, прямі натяки - то британські депутати чітко й жорстко висловились на тему того, що країну, яка порушує закладені в статуті ПАРЄ норми, після чого іще й шантажує всіх своїм можливим виходом із організації, слід відпустити. Чи, радше, виставити за двері. Зважаючи на загальний настрій у залі, доповідачка із питання зміни процедури санкцій Петра де Суттер прийняла рішення перенести дебати з цього питання на наступний рік - з чим більшість присутніх і погодилась.

Реакція Кремля на таке рішення була сподівано істеричною. Керівник комітету з міжнародних справ російського Радфеду Косачов заявив, що "поки асамблея залишається місцем зведення міждержавних рахунків, Росія не готова брати в ній участь". Щось подібне заявив і віце-спікер Держдуми Толстой: "Після того, як були прийняті санкції проти однієї з національних делегацій, стало ясно, що відсутність в асамблеї всякого консенсусу по поточній роботі доповнюється ще й позицією низки держав". Втім, обидва ці спікери явно не є рупорами офіційної політичної лінії Кремля. Яка, здається, на даному етапі іще й не сформована.

Власне, варіантів подальшої політики Росії може бути два. Перший із них - це залишити ситуацію в завішеному стані, чекаючи, поки депутати "остигнуть" від незграбних фальсифікацій Ягланда, після чого спробувати повторити наступ, вже не демонструючи зайвого нахабства в стилі Солтановського.

Другий варіант полягає в демонстративному виході з ПАРЄ. Такий варіант є тим більш ймовірним, якщо питання про виключення Росії з організації знайде вагому підтримку, і буде розпочато дискусії на цю тему. Але навіть вийшовши з ПАРЄ, Росія продовжуватиме впливати на організацію за допомогою своїх лобістів, які регулярно підніматимуть тему того, як страждають, наприклад, російські громадяни без доступу до Європейського суду з прав людини. Всі подібні прояви жалю до пересічних росіян будуть закінчуватись закликами "відновити діалог" з Росією - які в певний, незручний для України момент можуть бути почуті.

Будь-якому із цих двох сценаріїв українські дипломати будуть вимушені протидіяти. Тому хоч генеральну битву і вдалося виграти - до кінця дипломтичної війни з Росією, ймовірно, іще далеко. І не тільки дипломатичної, на жаль, також.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ