Гаазький трибунал взявся за злочини на Донбасі і в Криму: Чи отримає Путін свій вирок

Розслідування Міжнародного кримінального суду стосовно військових злочинів та злочинів проти людяності, вчинених на Донбасі, навряд чи приведе до реального покарання більшості винних. Але назвати не тільки безпосередніх виконавців, але й високопоставлених винуватців цих злочинів у Гаазі зможуть

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Гаазький трибунал взявся за злочини на Д…

На вихідних стало відомо, що прокурори Міжнародного кримінального суду в Гаазі, після п'яти років вивчення доказів та роздумів, ухвалили рішення про те, що існують достатні підстави для початку розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на Сході України і в анексованому Криму.

При тому розслідування, за словами прокурора Міжнародного кримінального суду Фати Бенсуди, буде проводитися тільки стосовно "воєнних злочинів та злочинів проти людяності в межах юрисдикції Міжнародного кримінального суду". В принципі, кримінальний суд в Гаазі займається і випадками злочинної міжнародної агресії. Що, за логікою, є точним описом дій, вчинених Росією стосовно України впродовж останніх 6 років. Але штука в тому, що Україна, так і не ратифікувала Римський статут в повному обсязі. В 2015 році Україна визнала "часткову юрисдикцію" Міжнародного кримінального суду щодо подій в Криму та на Донбасі — але виключно щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Тому агресію в Гаазі розслідувати не будуть.

З одного боку, вся історія з Міжнародним кримінальним судом виглядає трохи дивно. По-перше, темпи роботи цього правового інституту є такими, що до вироку можуть не дожити ані жертви, ані виконавці злочинів. Наприклад, за геноцид у Сребрениці та злочини проти людства Радован Караджич отримав свій вирок у 2016 році — більш ніж за 20 років після подій. А фінальна, жорсткіша версія вироку була прийнята в 2019 році. По-друге, у листопаді 2016 року Володимир Путін видав розпорядження про вихід Росії з-під юрисдикції Міжнародного кримінального суду. Що, вочевидь, призведе до практичної безкарності злочинців на території Росії — де, без сумніву, більшість із них перебуває. Себто результати роботи Міжнародного кримінального суду будуть більше нагадувати морально-етичну оцінку події на Донбасі, аніж обов'язковий для виконання судовий вирок.

З іншого боку, правосуддя, нехай навіть запізніле і не доповнене реальним покаранням для винуватців, завжди є позитивом. Хоча б для того, щоб через десять років якийсь черговий Медведчук не переконував споживачів телепродукції в тому, що "все було не так". Ну, чи в тому, що "винні були обидва боки". Просто чорне мусить бути назване чорним — для того щоб раз і назавжди припинити будь-які дискусії на цю тему, принаймні, в середовищі скільки-небудь адекватних людей.

По-друге, Міжнародний кримінальний суд може засудити не тільки безпосередніх виконавців, але і їхніх керівників будь-якого рівня. Той самий Караджич не розстрілював мусульман в Сребрениці, і навіть не подавав снаряди під час обстрілів Сараєво. Він просто знав про дії своїх підлеглих, не перешкоджав їм — і навіть давав відповідні накази. В принципі, Володимир Путін займався точнісінько тим самим. І є ненульові шанси на те, що Міжнародний кримінальний суд колись скаже слово і про ключового винуватця злочинів на Донбасі.

А ще одним цікавим моментом в цій історії є "зрада", яку активно розганяють проросійські ЗМІ в Україні. Йдеться про те, що об'єктами розслідування в Гаазі можуть стати і українські військовослужбовці. Зокрема, за те, що "згідно з українським законодавством, українські військові не мали права воювати зі своїми громадянами". А також за гіпотетичні злочини проти людяності, які вони могли вчинити.

Стосовно першого пункту — він є цілковитою нісенітницею. Міжнародний кримінальний суд не займається порушеннями у сфері неналежного використання владних повноважень і роздумами на тему хто саме — Верховна Рада чи РНБОУ – мав першим видати розпорядження про початок антитерористичної операції. І як все це співвідноситься з українською Конституцією. Це просто перебуває далеко за межами компетенції цього суду . А стосовно "злочинів проти людяності" з боку українських військових та добробатів — то Гаазький трибунал — це не Окружний суд в Москві. І навіть не районний італійський суд, де впродовж двох років роспропаганду сприймали як реальні докази проти нацгвардійця Марківа. Тому "сфабрикувати щось для Гааги" сепаратистам та Кремлю буде вельми непросто.

Чисто теоретично,  можливо, що в ході розслідування спливе якась інформація щодо порушень з боку українських військових. Але покарання людей, дійсно винних в злочинах, наприклад, проти мирного населення — це процес, в якому Україна зацікавлена не менше, аніж гаазький суд.

Звичайно, є держави, які принципово не підписують Римського статуту і не збираються делегувати права міжнародному суду карати своїх громадян. Йдеться про США, Ізраїль та, наприклад, Іран. Але всі вони здатні, в тій чи іншій мірі, самі впоратися із покаранням винних за злочини проти своїх громадян. Поки Україна не продемонструвала таких можливостей — залишається надіятися на повільне, забюрократизоване, але все-таки чесне й непідкупне міжнародне правосуддя.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme