Світовий клоун: Навіщо Лавров поїхав до Кіма в КНДР

Візит очільника МЗС Росії Сергія Лаврова до КНДР, з наступним приязним, хоча й вкрай розпливчастим запрошенням для Кім Чен Ина відвідати Москву, з точки зору геополітики виглядає просто й незатійливо.

На тлі безкінечного й химерного торгу Північної Кореї та США стосовно можливої зустрічі очільників цих країн у Сингапурі, яку Трамп то скасовує, то знову повертає у свій робочий графік, російські дипломати вирішили зайвий раз продемонструвати, що і Кремль має якийсь вплив на процеси в регіоні.

При тому, щоб Пхеньян не мав надто великих ілюзій стосовно готовності Росії відстоювати північно-корейскі інтереси, Лавров не забув додати, що "Москва не вважає, що має право втручатися в переговорний процес між США і КНДР. Пхеньян сам повинен вирішити, які гарантії з боку Вашингтона вважати достатніми для досягнення домовленостей". Тим паче що і в разі візиту до Росії зустрічі з Путіним Кім Чен Ину ніхто не пообіцяв.

Для чого це Росії? Перша, і очевидна відповідь - подібні тілорухи допомагають підтримувати ілюзію впливу Кремля на світову політику, його задіяності у критично важливих процесах геополітики. При тому що реальних важелів впливу що на Пхеньян, що на Вашингтон у Москви наразі немає. Друга причина вчорашнього візиту - це банальне бажання переконати керівництво КНДР в тому, що у Пхеньяна є яка не яка міжнародна підтримка, тому погоджуватись на пропонований американцями варіант - "сьогодні - денуклеаризація, завтра - відміна санкцій і економічна допомога", Північній Кореї не варто.

Втім, окрім пропозиції про можливий візит до Москви очільник російської дипломатії, здається, не мав більше чого запропонувати пхеньянським друзям. Жодних практичних кроків щодо відновлення торгівлі чи чогось подібного Москва і не планувала. З'ясувавши для себе цей момент, північно-корейський диктатор теж дуже дипломатично погодився з тим, що "необхідно обговорити зустріч лідерів Росії і КНДР в ознаменування 70-ї річниці встановлення дипломатичних відносин" - і рушив у прямо протилежний бік.

Оскільки сьогодні Північна та Південна Корея відновили мирні переговори на найвищому рівні. Представники двох країн запланували створення офісу зв'язку в північнокорейському прикордонному місті Каесонг та організацію спільного заходу для відзначення "Декларації 15 червня" про мир, прийнятої після першого міжкорейського саміту в 2000 році.

Південна Корея також запропонувала військові переговори щодо зменшення напруженості на кордоні та переговори за участі Червоного Хреста для возз'єднання сімей, розділених війною на півострові в 1950-53 роках.

Паралельно із тим в Нью-Йорку продовжуються переговори між очільником Держдепартаменту Майком Помпео і колишнім главою північнокорейської розвідки Кім Єн Чхолом, які обговорюють підготовку до зустрічі Дональда Трампа і Кім Чен Ина. Зриву переговорного процесу - що між Пхеньяном та Вашингтоном, що між двома Кореями - не відбулося.

А загалом, складається враження, що вчора Сергій Лавров спробував "заморочити голову туземцям" - за допомогою розпливчастих обіцянок підштовхнути Пхеньян до жорсткішої позиції в переговорах із США та Південною Кореєю. І в нього, здається, нічого не вийшло. Не тому, що в Пхеньяні раптом полюбили "гегемонію Америки". А тому що запропонувати якусь зриму і прийнятну альтернативу цій гегемонії Москва, здається, не в стані.