Гроші для Суркова: Навіщо Путін збільшить фінансування "Л-ДНР"

Про те, що ліквідація Захарченка призведе до істотних змін у житті сепаратистських анклавів на сході України, здогадувались усі. Втім, до яких саме — виникали очевидні сумніви. Оскільки незалежно від того, хто здійснив цю ліквідацію — безпосередньо ФСБ чи місцеві силовики, які активно "ділили бізнес" із покійним та його протеже, було схоже на те, що для заспокоєння ситуації в анклавах можуть або "прикрутити вольницю" — або навіть ввести пряме російське правління. Реалізоване руками і багнетами ліквідаторів. Втім, трапилось по-іншому.

Події останніх днів демонструють, що після гучного вбивства ватажка сепаратистів перемогу — бодай тимчасову — у справі боротьби за управління сепаратистськими територіями отримало умовно "ліберальне" крило путінської адміністрації.

Такий висновок можна зробити із самого факту, а також результатів секретної наради за участі делегації з "ДНР", радника президента Росії Владислава Суркова, заступника міністра економічного розвитку Росії та очільника міжвідомчої комісії з питань "Л-ДНР" і Криму Сергія Назарова, яка відбулася учора в Ростові-на-Дону. Де, звичайно, були присутні й російські офіцери, але, за чутками, не із Луб'янки, а з ГРУ російського Генштабу. Де традиційно здійснюють силову підтримку саме сурковських акцій.

На зустрічі обговорювали два ключових питання. Перше — це протидія надто вже відвертому бандитизму в "республіках", де "віджим" власності нерідко здійснюється серед білого дня із гласним використанням хаотично створених силових структур. Постановлено було провести кілька показових розслідувань і покарань найбільш енергійних бандитів — ймовірно, за силової підтримки російських військових спецпідрозділів.

А друге питання полягало в потребі якось поліпшити рівень життя населення, яке внаслідок подібних форм господарювання, колапсу економіки і скорочення фінансової підтримки з боку Росії почало потрохи дичавіти.

За умов подібного цілевстановлення фігура Дениса Пушиліна стає для "ДНР" практично безальтернативною — що і було озвучено на вчорашній зустрічі. Паралельно із тим було прийнято рішення про тимчасове збільшення фінансування "республіки" - щоправда, разом із поглибленням контролю з боку Кремля і скороченням роздутих штатів "республіканських міністерств". Якою ж є ціль подібного "перевороту господарників", який підтримуватиме російське ГРУ, і, за деякими чутками, бійці Кадирова, яких ніби повернуть у "республіки" (хоча остання інформація — від Інформспротиву, який в останні дні регулярно відзначається озвученням фейків)?

Цілей, схоже, дві. Перша, короткотермінова і локальна, полягає в тому, аби підгодувати виборців, що живуть у сепаратистських анклавах, перед черговою імітацією "народного волевиявлення", якою повинні стати псевдовибори, призначені на 11 листопада. Не те, щоби в них було з кого вибирати — але надто вже демонстративна неявка на дільниці може дати привід конкурентам Суркова із Луб'янки заявити про втрату ним контролю над ситуацією.

Натомість друга, глобальніша ціль полягає втому, щоби здійснити "передпродажну підготовку" сепаратистських анклавів, які не можуть вічно висіти видатковими статтями на балансі Кремля без будь-якої видимої користі. "Л-ДНР" у своєму сьогоднішньому вигляді не потрібні нікому. Ватажків сепаратистів, що явно перетворились на "витратний матеріал", жодна сторона у будь-яких міжнародних переговорах не зможе розглядати всерйоз — в силу відсутності тяглості влади і тимчасового характеру. Голодне населення і відвертий бандитизм, возведений у рамки норми, відбиває охоту приймати ці анклави назад до України на умовах "особливого статусу" навіть у опоблоківців, не кажучи про всіх решту українських політиків. Більше того, якби Путін, цілком гіпотетично, захотів піти ва-банк і приєднати сепаратистські регіони до Росії — цього не зрозуміли б навіть його до всього звичні громадяни. До речі, роспропагандист Сергій Бєлоус, який описував вчорашню зустріч, зафіксував цікавий момент — "Л-ДНР" збираються "плавно позбавляти від мілітаристського іміджу, щоб "республіки" більше були схожі на сусідні російські регіони". Така мовна фігура може бути випадковістю — але цілком тягне і на натяк з приводу можливого розвитку ситуації.

Втім, у будь-якому випадку, "передпродажна підготовка" такого сумнівного товару, як сепаратистські анклави на сході України буде дорогою і не надто ефективною. Бо загублені у часі, просторі та адміністративному підпорядкуванні шматки вкрадених в України територій не можуть за помахом руки перетворитись на повноцінні державні організми. Навіть якщо рукою махатиме Сурков чи Путін. Без повернення під український суверенітет і довгої, а нерідко й болісної реінтеграції ці території так і залишаться своєрідним "Диким полем", скільки б грошей і товарів не привіз черговий "гуманітарний конвой".