Зміна лідера у Молдові: Чому перемога Санду може обернутися проблемами для Києва

Колишня прем'єрка Молдови, кандидатка від партії "Дія і солідарність" Майя Санду блискуче перемогла в другому турі президентських виборів, набравши 57.7% голосів, в той час як чинний президент Молдови Ігор Додон отримав підтримку тільки 42,3% виборців.

Санду вже привітали з перемогою — як впливові молдовські політики, зокрема, її конкуренти у першому турі Ренато Усатий і Андрій Нестасе, та премєр-міністр Йон Кіку, так і сам Додон. Який при тому пообіцяв оспорити результати голосування в суді. Хоча відіграти 15% розриву йому, звичайно, навряд чи вдасться. Мандат чинного президента Молдови завершується 23 грудня — й інавгурація Санду відбудеться десь невдовзі після цієї дати.

Привітали Санду й лідери сусідніх країн. Зокрема, встиг це зробити президент Румунії Клаус Йоханніс та президент України Володимир Зеленський. Який, до слова, вже й запросив новообрану президентку з візитом до Києва.

Як воно там складеться з візитами наразі сказати складно, але перемога Санду — це, безумовно, і геополітична перемога для України.

По-перше, на кордоні з нами буде країна, президентка якої дає правильну відповідь на питання про те, чий Крим. Себто з нею можна зустрітися, подати руку і бодай про щось поговорити. У випадку з Додоном все вищеперелічене було неможливим.

По-друге, відновлення адекватних стосунків Кишинева з Бухарестом, яке буде практично неминучим після приходу до влади Санду, може, в сухому залишку, покращити і стосунки між Україною та Румунією. Хоча б завдяки неминучій співпраці у вирішенні проблеми Придністров'я.

Врешті-решт, якщо взяти до уваги особистісний фактор, людина з дипломом гарвардської школи державного управління і людина з дипломом аграрного університету — це дві принципово різні постаті. Що, знову-таки, може радикально вплинути на пожвавлення українсько-молодовських стосунків. В яких, окрім знакових питань стосовно Криму та Придністров'я, назбиралося й чимало інших проблем. На кшталт дороги М15 Одеса-Рені-Румунія, яка краєчком заходить на територію Молдови, і правовий режим проїзду якою викликає чимало суперечок.

Втім, виборчий успіх Санду може стати й причиною проблем — в тому числі, і для України.

Перший, і найбільш небезпечний момент стосується того, що несподівана поразка проросійського кандидата в Молдові може призвести до геополітичної активізації Кремля в регіоні. Оскільки Додону не допомогли російські політтехнологи, Москва може застосувати інші фактори впливу на ситуацію — зокрема, за допомогою радикалізації Придністров'я, яке знаходиться як під військовим, так і ідеологічним контролем з боку Росії.

Існує також певна загроза того, що невдовзі Кишинів та Бухарест можуть настільки гармонізувати свою зовнішньополітичну позицію, що це стане не надто вигідним для України.

Хоча найбільш реальним у списку загроз можна назвати сценарій, за якого Санду, отримавши президентську посаду, не зможе забезпечити собі підтримки в парламенті. Який зараз контролюють соціалісти Додона та представники "Демократичної партії" Влада Плахотнюка, котрі, до слова, свого часі і відправили Санду у відставку.

За таких умов позитивна проєвропейська і проукраїнська риторика Санду, президентські повноваження якої є вельми обмеженими, залишиться радше жестом доброї волі, ніж початком можливого геостратегічного партнерства між Києвом та Кишиневом.