Перемир'я в історичній війні: Чи зуміє Зеленський зупинити конфлікт України з Польщею

Від візиту новообраного українського президента до Брюсселю особливих сенсацій ніхто не чекав. І Володимир Зеленський, загалом, виправдав сподівання. Фактично, президентською командою було задекларовано дві цілі цього візиту - “надати чіткий та недвозначний сигнал партнерам про незмінність курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію”, а також отримати від них “підтвердження подальшої підтримки України у боротьбі з російською агресією, а також фінансової, організаційної та експертної допомоги процесу реформ в Україні”.

Цих цілей, загалом, вдалося досягти. Хтось може зосередитись на теплому прийнятті Зеленського європейськими посадовцями, а хтось — на не надто вдалих пасажах його промови під час “прес-конференції без питань” з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом, під час якої Зеленський нагадував актора, що забув погано завчений напередодні монолог.

Втім, факт залишається фактом — поставлених цілей було досягнуто. Хоча б тому, що в цьому були зацікавлені обидві сторони, що брали участь в процесі. Спадковість та незмінність політики як України, так і Європи була підтверджена.

Цікавою вийшла чи то фраза, чи то обмовка голови Єврокомісії Жана-Клода Юнкера про те, що замість “друга Порошенка” у нього тепер є “новий”. Що, насправді, доволі точно відобразило тональність вчорашнього візиту. Оскільки ані під час спілкування із Юнкером, ані під час розмови зі Столтенбергом Зеленський не сказав нічого такого, чого не говорив би час від часу Петро Порошенко.

Єдиною відмінністю стала розмова новообраного президента України зі своїм польським колегою.

"Окремо хочу підкреслити, що я налаштований на сприйняття процесу примирення і недопущення домінування тематики складних періодів історії українсько-польських відносин на порядку денному стратегічного партнерства між Україною і Республікою Польща", - сказав Зеленський на спільному брифінгу після зустрічі з Анджеєм Дудою після їх зустрічі у вівторок увечері в Брюсселі.

Який, загалом, погодився із оцінкою Зеленського. "Ми говорили про складні історичні проблеми. Я вірю, що президентська група експертів, яка була створена президентами Польщі та України, могла б зустрітися і активно вирішувати проблеми в наших двосторонніх відносинах і відновити дух правди. Ми сподіваємося на примирення і активну співпрацю", - зазначив польський президент.

Що, в перекладі з дипломатичною мови на загальнолюдську, в першому наближенні може означати наступне: Зеленський готовий якщо й не капітулювати — то, принаймні, піти на компроміс в “історичній війні” з Польщею, яка розгорілася стосовно потрактування окремих епізодів Другої світової. Натомість Дуда, після задоволення польських вимог у цій сфері, докладе зусиль до того, щоби Польща повернулася до ролі активного адвоката України на європейській арені. При тому обидві країни йдуть на цей крок, маючи "спільне розуміння глибини загроз, які несе для всієї Європи Росія”.

Що означатимуть на практиці “поступки в історичній війні”? Вони неминуче включатимуть у себе дозвіл на ексгумаційні роботи польських істориків у Гуті Пеняцькій, де триває з'ясування того, хто вбив мирних мешканців цього села. Також, скоріше за все, мова йтиме про дозвіл на ексгумацію жертв по всій Україні, та будівництво меморіалів на місцях загибелі поляків, зокрема, польських солдатів, що загинули в 1939 році, а також польських “легіонерів” та “орлят”.

Вважати цю декларацію намірів перемогою чи зрадою — кожен вирішить для себе сам, в залежності від ставлення до подій того часу.

Але можна без сумніву сказати, що застосування “миротворчих” лозунгів і талантів команди новообраного президента України в ідеологічному конфлікті з Польщею — це набагато безпечніший хід подій, аніж застосування тих самих лозунгів стосовно війни з Росією.