Переговори Путіна з Меркель: Чи трапилась нічна змова у замку Мезеберг

Бажання насолити США і запустити супроти волі Вашингтону "Північний потік – 2" штовхає канцлера Німеччини на непродумані кроки, які стануть плямою на завершенні її блискучої колись кар'єр

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Переговори Путіна з Меркель: Чи трапилас…

Зустріч президента Росії Володимира Путіна з канцлером Німеччини Ангелою Меркель "була вкрай складною" і "не принесла якихось укладених угод". Так охарактеризували вчорашні перемовини у західній пресі.

"Президент і канцлер детально обговорили двосторонні відносини, із задоволенням відзначили зростаючу динаміку взаємного торгового обороту" – так охарактеризував зустріч прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков.

При тому про якийсь помітний прогрес у обговоренні більшості із заявлених на початку переговорів політичних тем – зокрема, щодо України, Сирії, Ірану, чи, тим паче, порушення прав людини в Росії – ані західні, ані російські спостерігачі чомусь не повідомили.

Сторони лише "висловили жаль" з приводу відсутності позитивної динаміки у справі імплементації мінських угод, фрау Меркель нагадала, що ослаблення санкцій не трапиться до того моменту, коли ці угоди таки будуть виконані. Ще Володимир Путін, скоріше за все, попросив грошей "на відбудову мирної Сирії", куди скоро почнуть масово повертатись біженці, розчарувавшись у бездуховній Європі – а фрау Меркель нагадала, що ці біженці поки мешкають у неї, і давати грошей відмовилась. І, ймовірно, передала Путіну німецький рімейк американського плану про введення миротворчого контингенту на Донбас – без особливої надії на успіх. Та й по всьому.

В такому контексті виникає логічне питання – навіщо було проводити вчорашню зустріч?

З Володимиром Володимировичем, звичайно, все зрозуміло. Йому важливо переконати громадян Росії, що він іще не зовсім перетворився на Кім Чен Ина. Що він ще може злітати до Європи у якості президента. Може заїхати на весілля з циганами і ведмедями – пардон, із кубанським козачим хором, який заспіває та станцює щось патріотичне неподалік від Лієнцу та Юденбургу, де англійські війська після Другої світової віддали радянським частинам на знищення 40 тисяч справжніх кубанських козаків, а не путінських картонних клоунів. Віддали із родинами і дітьми, на неминуче знищення.

Після чого, посидівши на весіллі в голови МЗС Австрії, фактично незнайомих йому людей (що, вочевидь, доведеться оплатити у контракті на поставку газу Австрії до 2040 року, над яким якраз завершується робота), вирушити до Берліна. Але навіщо ці завідомо безрезультатні – і, вочевидь, політично токсичні переговори потрібні Ангелі Меркель?

Відповідь на це питання дав, здається, речник президента Путіна. Який заявив, що в ході переговорів ретельно тема можливих санкцій проти компаній, що беруть участь в реалізації проекту газопроводу "Північний потік – 2". При тому і Меркель, і Путін впевнені, що "проект абсолютно комерційний, він вигідний, конкурентний", в зв'язку з цим "необхідно вжити заходів, щоб захистити його від можливих неконкурентних і незаконних нападок з боку третіх держав".

Перекладаючи із дипломатичної мови на загальнолюдську, керівники Росії та Німеччини обговорювали, як протидіяти санкціям США проти компаній, які фінансують "Північний потік – 2". Яких домовленостей було досягнуто у цій сфері – наразі невідомо. Але таємне дуже швидко стане явним – якщо зважити на той факт, що, за даними вашингтонських інсайдерів, США можуть запровадити санкції пов'язані з будівництвом газопроводу вже протягом декількох тижнів.

Можна дуже по-різному ставитись до Дональда Трампа і його варіанту міжнародної політики. Можна заслужено критикувати його кричущий та істеричний стиль проведення переговорів, безоглядний популізм у прийнятті рішень, які базуються на глибокій некомпетентності чинного президента США.

Але трампи приходять – і йдуть геть. Не стане винятком і цей. А от геополітична реальність, в якій існувала Німеччина впродовж останніх 70 з гаком років залишається незмінною. Сам факт існування цієї держави на політичній карті світу забезпечувався виключно американською військовою потугою. Якби не США, ФРН би просто не існувало – була би тільки Німецька демократична республіка. Можливо, навіть до сьогодні.

І от, банально розізлившись на одного конкретно взятого президента США, Ангела Меркель починає сепаратні нічні переговори з російським президентом про те, як протидіяти політиці США. Політиці, спрямованій, за великим рахунком, не на стримування агресії Росії на європейському континенті. Місяць тому тільки 40% німців схвалювали політику Ангели Меркель, а 43% вважали, що чинному канцлеру Німеччини варто покинути свій пост. Складається враження, що вони мали рацію.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme