Пастка для Байдена: Для чого вбили головного іранського ядерника

Вбивство керівника Центру досліджень та інновацій Міністерства оборони Ірану Мохсена Фахрізаде, вчинене іще в п'ятницю на шосе неподалік від Тегерана, потроху викликає потужну міжнародну реакцію.

Хоча, з одного боку, нічого екстраординарного ніби й не трапилося: професія фізика-ядерника в Ірані є вкрай небезпечною. Досить згадати, що за останні десять років було здійснено як мінімум п'ять замахів на представників цього фаху, з яких чотири закінчилися цілком успішно – для їхніх організаторів, а не для фізиків. Окрім того, на іранських підприємствах, пов'язаних зі збагаченням урану, навдивовижу часто трапляються пожежі, відмова обладнання, несподівані вірусні атаки та найрізноманітніші інші неприємності (наприклад, остання крупна пожежа на заводі збагачувальних центрифуг відбулася не далі, як 2 липня цього року).

Втім, цього разу ситуація і справді відмінна. По-перше, абсолютно не виключено, що Фахрізаде був не тільки одним з провідних розробників ядерної програми Ірану, але й керівником усього ядерного проекту. Принаймні, такі заяви робив  у2018 році прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу.

І, по-друге, ціль цього вбивства, здається, полягає не тільки в бажанні сповільнити розвиток іранської ядерної програми. Тим паче, що знищивши чимало вчених та адміністраторів, причетних до неї — від пересічних науковців і до генерала Касема Сулеймані, який був лобістом ідеї розробки ядерної зброї — противники Ірану переконалися, що "точковими" заходами розробку бомби навряд чи вдасться спинити.

Більш дієвою стратегією могло б стати руйнування залишків ядерної угоди між Європою, Росією та Іраном — з метою відновлення "драконівських" санкцій проти цієї країни. Після чого навіть військові удари по об'єктах ядерної інфраструктури Ірану міжнародна спільнота цілком би толерувала.

І в подібний контекст вбивство Фахрізаде вписується ідеально. У відповідь на злочин, відповідальність за який всі без винятку іранські посадовці покладають на Ізраїль, духовною владою країни — зокрема, аятолою Алі Хаменеї, було озвучено заклики "жорстоко помститися".

В сучасного Ірану є маса способів і можливостей цей заклик реалізувати — обравши в якості цілей ізраїльські общини, посольства Ізраїлю, чи навіть і пересічних громадян, які можуть стати об'єктами нападу з боку підконтрольних Ірану "Хезболли" чи "Ісламського джихаду".

В разі, якщо помсту буде здійснено достатньо масштабну, адміністрація чинного президента США Дональда Трампа, відчуваючи свій відверто тимчасовий характер, з великою ймовірністю також відповість силовими діями. Що виведе рівень конфлікту та насильства на радикально новий рівень.

За таких умов команда Байдена, зайшовши на початку наступного року у Білий дім, матиме вкрай обмежений простір для дипломатичного маневру. Як, до речі, й "поміркований" (за іранськими мірками, звичайно) уряд президента Хасана Рухані. Якому іранські радикали будуть закидати фактичний провал спроб "домовитися з Заходом".

На практиці, за умови ескалації насильства в регіоні, доля ядерної угоди між Іраном та рештою світу, "Спільного всеосяжного плану дій", буде фактично вирішена. А стримування іранської програми створення ядерної зброї перейде з дипломатичної площини виключно в силову. Звичайно, держави ЄС намагаються опиратися такому розвитку подій, засуджуючи вбивство - але ефект від "висловлення стурбованості" цього разу не гарантований.

Сказати по правді, дипломатичні домовленості з Тегераном, судячи із даних західних спецслужб, також виконувалися неідеально. Тегеран накопичвав якщо й не збройний уран - то обладнання для його швидкого отримання. Але чи вдасться Ізраїлю та США досягнути успіху силою там, де пробуксовувала європейська дипломатія — питання, звичайно, також неоднозначне.