Слід Ситника: Як Трамп вирішив знищити демократів

Тема "українського сліду в американських виборах", котра завдяки старанням чинного президента США та все ще чинного українського генпрокурора останні місяці раз за разом спливала в ЗМІ, сьогодні набула нового потужного продовження.

Зокрема, Дональд Трамп в інтерв'ю телеканалу Fox News повідомив, що генеральний прокурор Вільям Барр уважно проаналізує ймовірний злив інформації українськими посадовцями на користь кандидатки в президенти Гілларі Клінтон під час американських виборів 2016 року.

На запитання ведучого програми Шона Ганніті, чи повинні громадяни США побачити результати розслідування ймовірної змови українських правоохоронців із демократами, яке триває в Україні, Трамп із явним ентузіазмом в голосі відповів ствердно.

Неприємна для нас новина полягає в тому, що республіканці, схоже, таки вирішили зіграти в гру "українське втручання в американські вибори", чи то відповідаючи, чи то, можливо, пародіюючи аналогічне розслідування російського втручання, вчинене демократами. 

Але в усій цій історії є і немалий підводний камінь для самого Дональда Трампа. Попри всю свою екстравагантність, він є громадянином США. Тому коли генпрокурор якоїсь країни каже, що в нього є докази правопорушень, вчинених високопосадовцями - він це сприймає якщо і не як істину в останній інстанції, то як достатньо адекватне твердження.

Цілком можливо, що Трамп і не здогадується про форму "доказів", на які спирається в своєму "провадженні" Юрій Луценко, і які, вочевидь, він пропонуватиме своєму американському колезі в якості "доказової бази" для гіпотетичної майбутньої справи.

Трамп навряд чи може припустити, що йдеться про невідомо як, ким і де зроблені аудіозаписи розмов ніби як Ситника (що, втім, теж не є доконаним фактом), які оприлюднив звинувачений НАБУ в корупції "бурштиновий депутат" Розенблат. Ці аудіозаписи і сам Луценко не вважає за адекватний доказ в суді хоча б через їх явно протизаконне походження. Для слідства американського їхня цінність буде нульовою. Цілком гіпотетично можна би було припустити, що є й інші докази - але знаючи схильну до максимальної відевртості в розслідуванні важливих справ натуру Юрія Луценка, в існування "таємних доказів" якось не дуже віриться. Та все ж можливо - розвиток історії точно буде.

Тому залишається надіятись, що у Вашингтоні розуміють, що заяви Луценка про втручання Ситника у американські вибори - це радше демонстрація лояльності до Трампа, ніж готовність встановлювати якусь справедливість. Точно так само як і передача інформації, яку, можливо, організовував Ситник, була радше демонстрацією лояльності до Демократичної партії США, аніж чистим бажанням покарати американського правопорушника Манафорта.

З іншого боку, чинному президенту США дуже-дуже потрібна якась подібна історія на тлі неоднозначної ситуації з економікою і низки провалів у зовіншній політиці, на кшталт "примирення з Кім Чен Ином", яке закінчилося загальноочевидним пшиком. Хоча б для того, щоби боляче вкусити демократів, претенденти від яких - зокрема, той же ж Байден, явно починають підготовку до нової президентської кампанії.

Він може схопитись за ідею з "українським слідом в американських виборах". І сісти з нею в епічну калюжу - оскільки справа розвалиться, так як слід і не розпочавшись. Що неминуче вплине на ставлення Дональда Трампа як до українського генпрокурора, так і до нашої країни загалом.

Втім, все не так вже й трагічно. В тому самому інтерв'ю телеканалу Fox News Трамп вже заявив по те, що агенти ФБР, які розслідували втручання Росії у вибори - Пітер Стрзок та Ліза Пейдж - намагались знайти джерела в адміністрації Трампа, які б дали їм відомості для продовження розслідування. Простіше кажучи, вони вербували собі стукачів.

"Я думаю, це скандал більший, ніж Вотергейт, я думаю, це, можливо, найбільший скандал в історії країни" - заливався обуреним солов'єм Дональд Трамп. У нього явно є іще чимало ідей для наступу на демократів, а Україна - не єдина і навіть, здається, не найбільша із них.

Тому залишається сподіватися, що негативні наслідки для нашої країни обмежаться черговими випадами на політичних ток-шоу та їдкими коментарями у Твіттері Трампа. А українські посадовці - хоч Ситник, хоч Луценко, хоч хто завгодно іще - зрозуміють, що Вашингтон - це не ЦК КПРС, якому слід безперервно демонструвати свою лояльність.