Безгрошів'я Путіна довело Лукашенка до "відлиги"

Чергова спроба президента Білорусі позагравати із Заходом набирає масштабу. Лукашенко потроху звільняє окремих політв'язнів - що було основною перешкодою для діалогу між білоруським режимом та ЄС, розповідає про жахіття російської горілки та пропагандистський характер "руского міра".

На перший погляд, нічого особливого не відбувається. За останні 20 років таких "примирень Лукашенка із Європою" було більш ніж достатньо, щоб практично ніхто не сприймав їх всерйоз. Як справедливо зазначив звільнений під це діло із білоруської тюрми екс-кандидат у білоруські президенти від опозиції Микола Статкевич, у Лукашенка закінчились гроші - от він їх і шукає, бідака, де може.

Що цілком схоже на правду. Звільнивши кількох опозиціонерів із в'язниці, білоруський президент незадовго перед тим посадив туди нову партію. За жахливий злочин у вигляді графіті з білоруською символікою. Жодних інших ознак якоїсь лібералізації у країні не спостерігається. І розтиражована білоруськими ЗМІ картинка президента в процесі копання картоплі чітко каже, що до "білоруської весни" ще дуже далеко.

Втім, одна радикальна відмінність в цьогорічному процесі "білоруської лібералізації" все-таки є. Бо якщо традиційно Мінськ імітував покращення стосунків із Заходом задля того, щоби налякати Москву і отримати від неї новий кредит, то цього разу, схоже, буде по-іншому. Бо кредиту, лякай Росію чи не лякай, не буде. Епоха "дружби з Путіним за розрахунком" підходить до завершення - в зв'язку з неплатоспроможністю останнього.

Тому спроба Лукашенка вдати лібералізацію мусить цього разу бути куди як правдоподібнішою ніж завжди, бо в неї дещо інша ціль. Замість просто налякати Москву - що нескладно, білоруський президент повинен тепер переконати європейських партнерів, що він заслуговую на "печеньку" у вигляді щедрого і недорогого кредиту. І тут звільненням шістьох політв'язнів справа не завершиться.

І тут Олександр Григорович починає гру на достатньо небезпечній території. В процесі цієї гри він мусить втримати баланс між набагато якіснішою імітацією лібералізації, ніж то зазвичай робилось в Білорусі, але при тому не довести справу до спонтанного демонтажу білоруського авторитаризму. Не загратись в демократію, так би мовити. При тому ризики останнього варіанту помітно підсилюються зубожінням населення, добре помітним навіть на тлі постійної не надто ситої білоруської стабільності.

При тому Лукашенко чудово розуміє небезпеку такого завдання - і страхується, як може.

Зокрема, помітно збільшуються повноваження силового блоку. Прийнято рішення підготувати нову версію директиви Лукашенка "Про заходи щодо посилення громадської безпеки та дисципліни". Білоруським президентом затверджено положення про "комісію з протидії екстремізму і боротьбі з тероризмом". Дані комісії планується створити у всіх регіонах країни. Звичайно, в першу чергу все це робиться, щоб убезпечитись від "русомирівських" сюрпризів, страх перед якими Лукашенко відчуває з самого початку подій у Криму та на Донбасі. Але для боротьби із надміру системними лібералами модернізована каральна система теж цілком придасться.

Чи допоможе Лукашенку розширення повноважень силовиків - покаже час. Але, судячи з ситуації на світових ринках, скоре повернення до дружби з Росією Білорусі не загрожує. Епоха "великого білоруського маятника", схоже, підходить до кінця. Резонів для "нового помаху в бік Сходу" у Лукашенка практично не залишилось.